Ще до одруження я поставив собі чітку мету – потоваришувати з мамою майбутньої дружини. Я був упевнений на сто відсотків, що я зможу сподобатися будь-якій жінці. І коли моя дівчина запропонувала познайомитись з її батьками, я налаштувався на перемогу.
З порогу, мати моєї дівчини сприйняла мене в багнети. Вона зиркала на мене увесь вечір, і ставила купу компрометуючих питань. Як я не намагався спритно вивернутися з них – у мене нічого не вийшло. Подаровані мною квіти, мамі теж не сподобалися – бачите, вона любить півонії.
Тому на прощання вона цілувати мене не стала. А я пішов додому, ображений на долю. В нашу наступну зустріч, вона знову почала нагнітати обставини. Я вже хотів зробити пропозицію коханій, але через її капосну матір, відкладав. Тому моєю дружиною вона стала тільки через 5 років.
Теща завжди капала на мізки коханій через мене. Вона постійно стверджувала, що я нікчемний, не рішучий, і завжди тягну кота за хвіст. Мати промивала доньці мізки вдень, і вночі. Навіть зараз, тільки-но видасться момент, що мене немає поруч, так теща заводить свою заїжджену платівку, і спонукає, щоб дружина пішла від мене.
Дякувати Богу, дружина в мене виявилася зовсім несхожа на свою матір. Навіть не знаю, у кого вона така вдалася. Дружина – спокійна, терпляча, мудра жінка. Невдовзі після весілля дружина була в положенні. Ми чекали на близнюків. Тоді теща плакала не від щастя, а від горя.
Їй усе хотілося нас розлучити, але тут з’явилися діти. Забирати в онуків батька теща не стала. Проте вирішила конкретно підірвати мій авторитет перед ними. Коли дружина перебувала у пологовому, я від неї не відходив. Дитячу кімнату я теж обладнував самостійно.
Теща, замість похвалити мене, почала висловлювати невдоволення. Для неї я виявився ледарем, який замість того, щоб заробляти гроші, провів майже цілий тиждень у лікарні. Теща завжди знаходила у моїх вчинках одні мінуси.
Коли дружину з малечею виписали, мені довелося не солодко. Я не висипався ночами через дитячі крики, майже вся домашня робота була на мені. Ще й на роботу ходив. А що не встигав закінчити – брав додому.
Не знаю, за що теща мене так не злюбила, але кожного божого дня вона псувала мені настрій. То припреться без запрошення у гості, то подзвонить із претензіями. Тепер я розумію численні анекдоти про тещу, які вигадують гумористи.
Краще б вона жила далеко, в якомусь Богом забутому селі, й приїжджала до нас раз на рік. Тоді я міг би стерпіти її образи. Але коли вона щодня бісить мене – тут вибачте. Одного разу я не стримався, і сказав тещі все, що про неї думаю.
Та постояла трохи з приголомшеним поглядом, і пригрозила мені. Теща сказала, що зробить усе, щоб зіпсувати мені життя. Тоді я не надав цим словам особливого значення. А даремно…
Коли синочкам виповнилося 2 роки, мати дружини почала їм розповідати, що я поганий батько. Діти поки що нічого не розуміли, але в пам’яті у них відкладалися слова бабусі. Через кілька років вони почали вже огризатися, і не слухатися мене.
Пам’ятаю, був такий випадок, коли хлопці довго гуляли, а я не міг їх загнати додому. Мої нерви здали, і я навіть взявся за ремінь, але навіть це їх не налякало, й вони продовжували прогулянку. Вони зайшли додому, тільки тоді, коли їх покликала мама.
Як би я не намагався бути для них добрим татом, теща все перекручувала навпаки. У 5 років вони ходили до туалету з дружиною, а не зі мною. Якось пішли ми гуляти в торговий центр, і одному з хлопців захотілося зробити свої чоловічі справи.
Син підійшов не до мене з проханням відвести його до вбиральні, а до дружини. Хоча ми з нею постійно говорили їм, що в туалет хлопчики ходять із татками, а дівчатка – з мамами. Але сини чомусь вважали інакше.
Я намагався обмежити вплив тещі на онуків, але безрезультатно. Вже у віці 8 років хлопці зовсім на мене не потурали. З чоловічих питань, та проблем у школі, вони йшли розмовляти до мами, а не до мене. Навіть бабуся їм стала ріднішою, ніж я.
Для мене це стало ударом. Мені доводилося по 12 годин працювати на роботі, тому дітей я бачив рідко. Але вільну хвилинку намагався приділити їм. Але хлопчики настільки вже були накручені розповідями бабусі, що свій авторитет я перед синами втратив.
Для них я став простим дядьком, який живе з їхньою мамою. Теща майже досягла свого. Залишилося тільки розлучитись, і все. Як повернути шану дітей?
Я працюю і живу для них, а вони вважають мене чужим – теща сильно постаралася. Хочеться жити у нормальній родині, тільки без тещі. Її я хочу усунути з нашого життя. Як це зробити, поки що не знаю? Можливо хто порадить?
