Батьки моєї дружини не найрозумніші люди. І від цього у мене постійно є якийсь головний біль. Я просто не встигаю зи їхніми вибриками. Вони ж у свою чергу постійно роблять вигляд, що не розуміють у чому проблема.
А проблема власне у наступному – з трьох своїх онуків та онучок вони трішки більше люблять нашу середню дочку Людмилу. Теща бачить у ній багато схожого на себе молоду. І в характері, і в зовнішністі. А ось для мене всі діти рівні. І в цьому є величезна проблема.
Я прискіпливо слідкую за тим, щоб не було жодної нерівності поміж дітьми. Іграшки, смаколики, батьківська увага – все ділиться між дітьми порівну. А якщо видається якась поїздка у табір у старшої дочки, то середній і сину ми обов’язково купуємо по гарному подарунку. Бо маємо балувати всіх.
Людмила Іванівна сердешно прив’язана до Люди. Тому нещодавно створила заповіт, де все перейде саме нашій середній дочці. Мене це шокувало. Хіба не логічно було б щось заповісти і старшій Марії, і зовсім ще малюку Сашкові? Ну просто, щоб так не афішувати, що бабуся та дідусь люблять лише одну онучку?
Я думав у мене ще є час якось на них повпливати, але День Святого Миколая довів мені, що часу немає. Цього року ми вирішили подарувати старшим діткам по десятому айфону. Не найновіша модель, проте важливо, що телефони будуть нові з магазину і ми можемо це собі дозволити. Молодшому ж врівноважили ціну порарунку і обрали джип з управлінням, в якому він зможе сісти і кататися.
В якийсь момент батьки дружини запропонували купити один з телефонів. І це звичайно було добре, бо суттєво зменшило витрати. Тільки вже у святковий ранок виявилося, що телефони у дівчат різні. Марія отримала десятий, а молодша за неї Люда тринадцятий.
Я тоді ледь стримався. Головне, що зробив, так це забрав у бідошлашної сумної Марічки коробку з десятим, а за декілька годин привіз тринадцятий. І я досі вважаю, що батьки дружини нас у той день добряче підставили. І так, я точно впевнений, що ми обговорювали який саме має бути телефон і за яку ціну.
Звичайно окрім цих ситуацій є ще купа інших, дрібніших. Дзвонять батьки дружини до Люди частіше. А ще, коли заїжджають у гості і питають у онуків про успіхи, то слухають Люду набагато уважніше за Марію. А ще у дівчинки постійно є яісь гроші від бабусі. Це дуже добре, але як щодо старшої Марії? Чому не дати дівчатам однакові суми, а найменшому якусь іграшку подарувати? Щоб було чесно.
Кожного разу, коли я намагаюся з ними серйозно поговорити, вони прикидаються дурниками. І роблять дурня з мене. Що робити з тим заповітом? І як донести до них думку, що всі діти заслуговують на їхню любов однаково?
