– Припиніть драматизувати, – холодно озвалася Оксана, дивлячись на розлюченого чоловіка і синів, що надулися. – Я ухвалила це рішення і міняти його не збираюся.
– Тобі сорок років! Сорок! Одумайся, які тобі зараз діти? – не заспокоювався Олексій. – У твоєму віці дехто вже бабусями стає.
– Нехай стають, а особисто я хочу знову стати мамою. Я не бачу у цьому нічого страшного.
– Ми тільки почали жити спокійно! Минулого року ми вперше за довгі роки поїхали відпочивати самі, без дітей! А тепер все розпочинати спочатку? Крики ночами, памперси, лікарні…
Жінка була збентежена реакцією рідних на свою новину. Ні, вона, звичайно, не чекала щасливих стрибків до стелі, але й настільки відвертого неприйняття вона теж не чекала.
– А як же я? – Тут не витримав Микита, старший її син. – Ти про мене подумала?
– А з тобою що? – щиро здивувалася Оксана. – Ти в мене хлопчик уже великий, шістнадцять років нещодавно виповнилося. Підгузки тобі міняти не треба, як і казки вечорами розповідати.
– Які підгузки? Мені вступати цього року! – Хлопець нервував, всі його плани зараз просто валилися на очах, і все через що? Через маленьку дитину, яка на світ з’явиться тільки місяців через вісім!
– І все ж я не бачу зв’язку між моїм становищем і твоїм вступом. У чому проблема?
– А якщо я на бюджет не пройду? А жити де я буду? Чому ти не хочеш подбати про дітей, які вже живуть на цьому світі?
– Любий мій!, – поблажливо промовила жінка. – Для того, щоб вступити на бюджет, треба вчитися. Не вештатися вечорами з друзями, не сидіти опівночі у комп’ютері, не спати на вихідних до обіду. А просто сидіти та вчити. Хто тобі заважає відкрити підручник та почитати?
Оксана розчаровано дивилася на сина. Виріс на пів голови вище за неї, а розуму не набрався. Невже вона до пенсії мусить йому шмарклі підтирати?
Чому не хоче ввімкнути голову? Адже ще зовсім небагато і Микита заживе своїм, дорослим життям і мама більше не вирішуватиме всіх його проблем.
– А щодо житла, то я взагалі проблем не бачу. Оселишся в гуртожитку, як і інші приїжджі студенти.
– У гуртожитку? – обуренню хлопця не було меж. – Та ти знаєш, що там діється? Як я взагалі вчитись там буду? Я думав, ви мені квартиру винаймете!
– Вчитимешся, як і сотні інших! – у голосі жінки виразно задзвеніли крижинки. – Ми це питання обговорювали неодноразово. Я відразу сказала, що не оплачуватиму ні твоє навчання, ні твоє житло. Розуму в тебе цілком достатньо для бюджету.
– Тату!
– Ми все вирішимо, синку, не хвилюйся, – примирливо сказав Олексій. – Свій шанс на майбутнє ти не пропустиш.
– Я подивлюся, як ти зі своєю зарплатою оплачуватимеш його навчання та проживання, – Оксана здорово розлютилася. Чому чоловік став на бік примхливої дитини?
Платне навчання коштує дорого, а у Микити цілком вистачає здібностей, аби вступити на бюджет. Щоправда, для цього потрібно проводити трохи більше часу з уроками.
– Ось ще один привід не робити дурниць! Мамо, ти підеш у декрет і втратиш все! Ти думаєш, хтось чекатиме на твоє повернення? На твою посаду швидко знайдеться інший охочий!
– А тато що, один має забезпечувати всю родину? Навіщо тобі немовля, яке постійно репетує? Тобі нас трьох мало? Так почекай років п’ять – бабусею станеш.
– Розмова закрита раз і назавжди, – чітко вимовляючи кожне слово, промовила жінка. – За сім з половиною місяців у вас буде братик або сестричка.
– Не хвилюйтеся, я не проситиму з ним або з нею няньчитися. Найму няню, у разі чого. Будинок у нас великий, звукоізоляція на рівні, вам малюк не завадить.
Після цих снів жінка пішла до своєї кімнати, замкнувши за собою двері. Сьогодні вона не хотіла більше нікого бачити.
Ні чоловіка, який огидно сприйняв новину, хоча сам доклав чимало зусиль для появи цієї дитини. Ні синів, які повелися, як розпещені, невиховані діти.
Хлопчики вже великі, материнської уваги особливо не потребують! А Оксана… Оксана, все своє життя мріяла про доньку.
Про милу маленьку дівчинку, якій вона заплітатиме кіски, купуватиме ошатні сукні й з якою буде ділитися своїми секретами…
Чотири місяці по тому.
Оксана сиділа на дивані, поклавши ноги на пуф. Сьогодні вона прийшла з роботи раніше, бо поступово почала скорочувати робочі години, благо начальство пішло їй на зустріч і деяку роботу вона могла виконувати з дому.
До речі, вона не збиралася припиняти працювати у декреті. Просто більшу частину справ вона виконуватиме не виходячи із квартири.
Але про це вона нікому поки що не говорила, особливо чоловікові та дітям. Нехай звикають трохи економити! Бо зовсім розпустилися!
Льошка отримує мало не вдвічі менше за неї, але при цьому не робить нічого, щоб підвищити свій заробіток. А йому ж пропонували іншу роботу, куди більш оплачувану!
Ось тільки й рівень відповідальності там набагато вищий, а чоловік цього дуже не хотів. Йому було простіше прийти до восьмої й рівно о сімнадцятій нуль-нуль зібрати свої речі, та піти додому.
А на невдоволення Оксани він відповідав просто:
– Ну нам же грошей вистачає. Навіщо напружуватись? Ми маємо все для комфортного життя. Будинок, дві машини, непоганий рахунок у банку.
До речі, останні чотири місяці всі основні сварки були через дохід. Чоловік не хотів міняти роботу, діти не хотіли заощаджувати на звичних речах.
Середній син одного разу заявив Оксані:
– Ти ж обіцяла мені новий комп’ютер! Старий уже половину ігор не тягне.
– Твоєму комп’ютеру і року немає, з ним не має бути жодних проблем. А якщо щось не так, то я думаю, що потрібно звернутися до фахівця. Можливо, ти вірусів нахапав.
– Просто купи новий, ти обіцяла!
– Я не вважаю це за необхідну витрату. Твій комп’ютер чудово працює. І так, я не обіцяла тобі купити новий, ти мене з татом не плутай. Тільки він може розкидатись такими обіцянками.
– А яка різниця, хто обіцяв? – роздратовано вигукнув Єгор. – У тебе ж є на це гроші! Он яке ліжечко купила для своєї малявки! А візок один коштує стільки…
– Юначе, не смійте рахувати чужі гроші!
Єгор миттєво напружився. Якщо мама звертається до нього на “ви” – це означає, що вона дуже розлютилася. Ну, а що він такого зробив?
Він просто хоче, щоб батьки виконали свою обіцянку. Так, можливо, це не мама обіцяла, але все ж таки!. З появою цієї дитини на нього взагалі грошей не залишиться!
– Ми тепер тобі не потрібні, правда? – Зі сльозами в голосі запитав підліток. – У тебе нарешті з’явиться довгоочікувана донька … Я пам’ятаю, як ти засмутилася, коли дізналася, що третьою дитиною у тебе теж буде син.
– Не кажи дурниці, я не любитиму вас менше, – Оксана притягла сина в обійми й ласкаво погладила його по голові. – Ви мої дорогоцінні хлопчики.
– Я піклуватимуся про вас до кінця своїх днів. Але, будь ласка, зрозумій, любити – не означає виконувати всі забаганки. Якби ти дійсно потребував нового комп’ютера, я б, звичайно, його тобі купила.
– Ти все брешеш, – Єгор вирвався з материнських обіймів. – Тепер тобі потрібна лише твоя донечка! На нас тобі начхати!
– Єгоре!
На крик матері він махнув рукою, і вибіг з кімнати. Побіг батькові скаржитися. Здається, сьогодні ввечері буде чергова сварка.
Оксана втомилася від скандалів! Єдиний у сім’ї, хто щиро радів появі малюка, був її молодший син. Степану було вісім, і він постійно лип до мами, обіймав і гладив її по животу.
– Я буду найкращим старшим братом, чесно-чесно! Я захищатиму її, допомагатиму робити уроки та гратиму з нею! Скоріше б вона з’явилася.
Якось подруга запитала в Оксани, чому вона все ж таки вирішила зважитись на малюка, якщо більша частина сім’ї проти? Оксана тоді лише плечима знизала і сказала, що завжди мріяла про доньку.
Та й хлопчики вже виросли, а їй так хочеться про когось дбати. Тим більше, що зараз вона може дати доньці все, що завгодно, не утискуючи хлопчиків…
– Он, Мишко розлучається, – пробурчав чоловік, сідаючи вечеряти. – Дружина йому зрадила, уявляєш?
– Він що, застукав її у чужих обіймах?
– У них з’явилася дитина, яка на Мишка зовсім не схожа. Він брюнет із сірими очима, а дитина – білявка.
– Це ще нічого не означає, можливо, їхні батьки зіграли свою роль.
– Все це казки! Зробить тест ДНК і буде точно впевнений, що має рацію! Добре, що наука так далеко зробила крок, тож тепер чоловікам не доводиться виховувати чужих дітей.
– Знаєш, Мишкові спочатку потрібно було дочекатися результатів тесту, а потім уже звинувачувати дружину в невірності. Як він вимолюватиме у неї прощення, якщо виявиться батьком цієї дитини?
Оксана була вже на дев’ятому місяці, і гормони грали тільки так. Їй було дуже шкода бідну нещасну дівчину, звинувачену казна в чому! Та Аліса ніколи ні на кого навіть не дивилася! Вона так любила чоловіка, а тут такий удар.
– Не хвилюйся, у результатах він навіть не сумнівається, вже на розлучення подав. І перепрошувати він теж не буде. Сподіваюся, у нас таких проблем не передбачається?
– Ти зараз на що натякаєш? – Оксана стиснула ложку і прямо подивилася на чоловіка.
– Та ні на що, – відразу ввімкнув задню Олексій. – Мені просто за друга прикро.
– А мені прикро за ту бідну нещасну дівчину! – Підвищила голос жінка. Вона набрала повітря в груди для нової тиради й різко завмерла.
– Ти чого?
– Викликай швидку, – пошепки промовила Оксана. – Час.
Того ж вечора на світ з’явилася мила дівчинка, яку втомлена мама назвала Міланою. Ось тільки жінка не очікувала, що ситуація з другом чоловіка повториться у її сім’ї.
Мілана була білявкою з гарними блакитними очима. Олексій, щойно її побачивши, влаштував скандал.
– А я думав, чому ти так хочеш цю дитину! – вирував чоловік, попри сувору догану від лікаря. – А виявилось, що вона не від мене! Усі мої хлопчики – брюнети з карими очима. А ця! У мене в роду блондинів не було!
– Зате у мене були. Мілана – копія моєї бабусі! Не смій звинувачувати мене ні в чому! Я цього не заслужила!
– Я подаю на розлучення, і хлопців забираю із собою. Вони не залишаться жити з матір’ю-брехухою!
Присутній при скандалі Микита активно закивав головою. Йому цей малюк даремно був не потрібний. А якщо мама ще й тата обдурила… Він їй цього ніколи не пробачить!
Оксана трималася з останніх сил. Вона була готова розплакатися і тільки гордість стримувала її від ганебної істерики.
– Так-так, хлопчики житимуть зі мною, а ти будеш до їхнього повноліття аліменти виплачувати! І квартиру я в тебе відсуджу!
– Спробуй, – самотня сльоза таки ковзнула по щоці жінки. – Ось тільки нічого в тебе не вийде. Ця квартира оформлена на мою маму, якщо ти не знав.
– Можливо, Микита з Єгором і підуть жити з тобою, але Степан залишиться зі мною. І ти так само платитимеш аліменти, і на нього, і на Мілану, яка є твоєю дочкою. Будь-який тест це доведе. А ось я тебе не пробачу! Забирайся звідси!
Олексій був страшенно здивований, побачивши 99,9 відсотка ймовірності свого батьківства. Він спробував перепрошувати перед дружиною, але вона його і слухати не стала, і з розлученням погодилася.
Як вона й передбачала, Микита з Єгором демонстративно вирушили до батька. Їм молодша сестричка, яка відтягувала на себе всю увагу матері та левову частину грошей, була не потрібна.
І лише маленький Степан із захопленням дивився на сестричку. Він із задоволенням допомагав мамі у всіх справах і з нетерпінням чекав, поки Мілана підросте і зможе з ним погратись.
Можливо, до її старших синів колись прийде розуміння, що саме вони зрадили матір, а не навпаки. Матеріальна вигода для них виявилася важливішою, ніж материнські почуття.
Десь, мабуть, вона схибила. До виховання молодших докладе всі зусилля, щоб виховати їх гідними людьми. Як кажуть, якби знав, де впадеш – соломки б намостив…
А ви що скажете про вчинок чоловіка, та синів? Пишіть свої думки в коментарях. Ставте вподобайки.
