Щоб підібратися до суті моєї історії, треба розповісти її від самого початку. 15 років тому я познайомився з доброю та чудовою дівчиною Ольгою. Ми зустрілися на студентській вечірці, почали зустрічатись.
У нашій парі вона явно любила сильніше. Мені ж просто подобалися її турбота і ввічливість. Оля дуже старанна, відповідальна, а ще гарна господиня. З нею поряд було зручно.
Тоді мені здавалося, що дружини краще не знайду. Хоч і не кохання всього життя, зате з нею можна побудувати міцну родину. Тому я вирішив не тягнути і одразу запропонував їй одружитися. Вона погодилася.
Ми скромно розписалися і почали жити разом. У нас було тихе та спокійне життя. Поки в моє життя нахабно не вдерлася сестра Ольги.
Марина рік була за кордоном, навчалася там за програмою обміну. І тоді вона якраз повернулася. Ольга вирішила познайомити нас. Коли я вперше побачив її, то зрозумів, що пропав. Вона була тією, яку я шукав: гарна, статна, з небесно-блакитними очима.
Спочатку я відганяв від себе думки про неї. А потім не витримав та написав. Вона відповіла. Так у нас і закрутився роман.
Я розумів, що треба чесно розповісти про все Ользі, але не хотів її образити. Все ж таки вона хороша людина. Так сталося, що вона дізналася про все сама: побачила наше листування.
Вона не влаштовувала сцен та скандалів. Просто сказала, що любить мене та Марину, а тому бажає нам щастя. Після цього вона поспішно оформила розлучення та поїхала за кордон. І більше жодного разу не приїжджала додому.
Ми з Мариною незабаром побралися. Оля не була на нашому весіллі, але це можна було зрозуміти. У нас народилося двоє дітей. Спершу хлопчик, а після дівчинка. Зараз синові 12, а доньці всього 5.
Ми чудово жили та виховували наших дітей. Але рік тому Марини не стало. Вона потрапила в аварію, лікарі не змогли її врятувати. Я був розбитий. Якби не діти, то я б і не вибрався.
Зараз ми потроху справляємось. Моя мати дуже допомагає. Але я розумію, що дітям потрібна мати. Особливо доньці. Адже вона ще зовсім крихітка, їй потрібна жіноча турбота. Зараз я все частіше думаю про Ольгу. Пам’ятаю, наскільки вона була дбайливою жінкою. Вона могла б стати гарною мамою для дівчаток.
І ось я думаю, чи не подзвонити їй? Я знайшов її у соціальних мережах. Судячи з фотографій, вона не має ні чоловіка, ні дітей. Можливо, вона не відмовилася б знову стати моєю дружиною.
Нехай я і вчинив із нею не дуже добре, але вже минуло багато років. Та й діти – її рідні племінники. Думаю, вона могла б погодитись. Як вважаєте, чи варто їй таке пропонувати?
