Несподівано з’ясувалося, що моя дочка у свекрухи вже не вважається дитиною. Так, дівчинка в одинадцять років вже досить доросла, щоб тато припинив платити на неї аліменти.
Так мені заявила свекруха, вимагаючи, щоб я відмовилася від аліментів, адже у колишнього чоловіка тепер є нова сім’я та інші діти.
Ось їм гроші потрібні, а я якось зможу обійтися і без аліментів, маю сама ростити дочку, доки тато зайнятий забезпеченням інших дітей.
Ми розлучилися п’ять років тому, коли у чоловіка з’явилася інша жінка. Роги він мені не наставляв, дякувати Богу, у нього вистачило совісті прийти та все мені розповісти.
Після заяви, що він має кохану жінку і це не я, ми подали на розлучення. Майно не ділили, бо особливо й нема чого, аліменти чоловік обіцяв платити без суду.
Цілих два роки він аби як аліменти платив, а потім почалися проблеми, тому що його нова дружина чекала дитину і потрібно було більше грошей.
Я мала зрозуміти, увійти в становище, потерпіти, що я, як дурепа, і робила. Мені здавалося, що це все на кілька місяців, а потім все буде як і раніше.
Але проживши пів року без підтримки, я зрозуміла, що найближчим часом нічого не зміниться. Нова дружина сидітиме в декреті, а колишній годуватиме мене обіцянками через місяць-другий все виплатити.
Те, що батько не займається нашою дочкою, вже навіть дочка змирилася, хоча спочатку вона дуже чекала, коли тато приїде і вони підуть гуляти.
Кохання і турботи дочці вистачає від мене, а ось матеріальна підтримка дуже нам знадобилася б. Не кажу, що без аліментів ми вже зовсім жебракуємо, але з ними було б простіше.
Коли я зрозуміла, що добром нічого не дочекаюся, подала на аліменти на чітку суму, бо знаю, що зарплата у чоловіка не вся біла.
Йому це не сподобалося, він побурчав, але почав платити. Правда, не забуваючи про те, що я “устромила ножа йому в спину”, адже він просив мене потерпіти, а я здійняла хвилю.
До останнього року він платив аліменти, хоч і перестав бачитися з дочкою, не до неї стало, там же нова дитина. Там потрібно більше уваги.
А ось останній рік з аліментами знову почалися перебої. Вони з дружиною надумали другу дитину планувати та для цього були потрібні великі кошти. Там і житло треба розширювати, і робити ремонт, і купа різних витрат.
Дуже цікаво, але чому це має мене хвилювати? Я пішла до приставів, щоб вони вирішили мою проблему. Моя дочка повинна отримувати належні їй аліменти.
Цього разу зі мною спілкувався вже не колишній чоловік, який “зневірився побачити в мені людину”, а його мама.
З моменту розлучення вона жодного разу не зателефонувала, не поцікавилася, як там її внучка живе. Самій дитині бабуся теж не дзвонила, не цікаво, зважаючи на все.
А тут прорізалася, щоб присоромити мене, навчити життя, звернутися до моєї совісті.
– Ти маєш відмовитися від аліментів, у нього ж діти! – Відразу після “вітаю” заявила мені колишня свекруха.
Ну то й що? У мене теж дитина і що тепер робити? Але виявилося, що моя дочка вже й не дитина, вона доросла, тож у мене розв’язані руки і я можу сама заробити нам із нею на життя.
Так і колишній чоловік зараз не годує грудьми та не прив’язаний до своїх маленьких дітей, теж може заробити та забезпечити всіх своїх дітей, до яких належить і моя дочка.
Але “ти не розумієш, це інше”, хто б сумнівався. У мене дочка вже доросла, тому самі розбирайтеся, а там ляльки, їм гроші потрібніші.
Зараз шукаю юриста, який допоміг би мені позбавити батька батьківських прав. А то як аліменти платити – у нього інші діти, а як під старість років догляд буде потрібно, то згадає про старшу, до ворожки не ходи.
