– Ти розумієш, що тобі доведеться заплатити за мою обручку? – Заплатити? – здивовано перепитав брат. – Та годі тобі! Це діти, вони просто грали. Не варто через це здіймати шум

Двадцятивосьмирічна Злата була другою дитиною в сім’ї, й жила в просторій квартирі в центрі міста.

Вона була щаслива в шлюбі, її чоловік працював у великій компанії, і їхнє життя текло розмірено і спокійно.

З тієї причини, що подружжя нічого не потребувало, жінка не працювала, а займалася виключно домашніми справами.

Щовихідних Злата влаштовувала сімейні вечері для своїх близьких. Цього разу вона вирішила покликати у гості свого молодшого брата Костянтина разом із його дітьми – чотирирічним Георгієм, та восьмирічною Марією.

– Віку теж із собою захопи, – згадала про невістку жінка, яка знала, наскільки були активні та допитливі племінники, тому за ними потрібне було око та око.

– Вона не зможе, її на роботу викликали у суботу – напарниця захворіла, – пояснив брат.

Після цих слів Злата пошкодувала, що спочатку не дізналася у Кості про те, чи буде вільна невістка.

Жінка вже хотіла перепросити перед братом, і сказати, що вечеря скасовується, але потім передумала, вирішивши, що це виглядатиме непристойно.

Побоювалася вона не за те, що про неї подумає Костя, а за те, що про все дізнаються інші родичі, серед яких вона мала славу найуспішнішої та найбагатшої.

Вирішивши нічого не змінювати, Злата стала готуватися до вечері. Увечері вона повідомила чоловіка, що запросила брата та племінників.

– Тобі доведеться самій з ними спілкуватися, – знизав плечима Антон.

– Хіба в тебе в суботу та неділю не вихідний? – Здивовано поцікавилася жінка.

– Вихідний, але я поїду, та допоможу мамі на дачі. До того ж ти знаєш, як я ставлюся до дітей твого брата – вони ставлять на вуха весь будинок, – скривився Антон.

Злата ображено надула губи. Тепер їй самій належало і спілкуватися з братом, і доглядати його дітей.

У суботу Костянтин із Марією та Гошею приїхав до сестри. Злата посадила їх за стіл, та почала виставляти вишукані страви, які сама приготувала.

Вечір пройшов досить весело. Сестра та брат сміялися, та згадували своє дитинство.

Діти, яким набридло сидіти з дорослими, втекли грати до зали. На тлі ностальгічних спогадів, ані Костянтин, ані Злата не стежили за дітьми.

Через деякий час господиня помітила, що стіл уже порожній, і почала прибирати посуд. Щоб не відриватися від розмови, Костянтин запропонував сестрі свою допомогу.

За пів години Злата несподівано зрозуміла, що племінники зникли з поля її зору.

– Костю, а де Маша з Гошею? – Запитала жінка, трохи стурбувавшись.

– Вони, напевно, грають у залі, – безтурботно відповів Костянтин.

– Піду подивлюся, – жінка кинула мити посуд, і побігла шукати племінників.

Коли Злата зайшла в залу, то нікого там не побачила. Тоді вона почала шукати їх у всій квартирі.

Зрештою, жінка виявила їх у туалеті. Георгій стояв біля зливного бачка, а Маша дивилася на нього з цікавістю.

– Що ви тут робите? – суворо запитала Злата.

Георгій здригнувся від несподіванки й, збентежено опустивши очі, відповів:

– Ми хотіли подивитися, куди йде вода…

– Ні! Ти все не правильно говориш! Ми хотіли подивитися, як плаватиме каблучка, – втрутилася в розмову Маша.

– Яка ще каблучка? – засмутилася від несподіванки Злата. – Де ви її взяли?

– У спальні! – З діловим виглядом вимовила племінниця. – Вона лежала на столику!

Жінка розкрила рота від подиву, усвідомивши, що йдеться про обручку, яку вона зняла, поки готувала, і про яку потім просто забула.

Від усвідомлення того, що діти втопили її прикрасу, серце Злати мимоволі стиснулося.

– Де моя каблучка?! – Вигукнула вона, оглядаючи підлогу.

– Вона там! – Марія вказала пальцем на унітаз. – Ми випадково її туди кинули… Просто хотіли подивитися, як вона плаватиме.

– Боже мій! – мало не плачучи, вигукнула Злата, і кинулася до телефону, щоб викликати сантехніка.

Він приїхав за пів години, й почав перевіряти систему зливу, але обручку так і не вдалося знайти.

Золота прикраса, майже за тридцять тисяч гривень, безвісти зникла у водостоках. Костянтин, почувши про це, лише безглуздо посміхнувся.

– Що смішного? – узялася в боки Злата, дивлячись на брата. – Ти розумієш, що тобі доведеться заплатити за мою обручку?

– Заплатити? – здивовано перепитав чоловік. – Та годі тобі! Це діти, вони просто грали. Не варто через це здіймати шум.

Злата була шокована відповіддю брата. Вона не могла повірити в те, що він так легко ставиться до того, що сталося.

– Але ж це моя річ! І дуже дорога – це весільна обручка! – обурилася жінка.

– Ну, тобі треба було краще стежити за своїми речами. Все одно, це лише каблучка, – Костянтин байдуже знизав плечима.

Злата відчула, як у ній закипає гнів. Вона ніколи не думала, що брат може повестися таким чином.

– Тобто ти мені нічого не повернеш? – Стукнула по столу кулаком Злата.

– Ні! – відповів чоловік, і звернувся до дітей. – Одягайтеся, ми їдемо додому!

– Добре, якщо ти не хочеш вирішувати все мирним шляхом, я подам на тебе в суд, – твердо заявила жінка.

Костянтин спочатку здивовано підняв брови, а потім голосно засміявся.

– Серйозно? Ти збираєшся подавати в суд на рідного брата?

– Якщо ти не згоден компенсувати мені шкоду, то так. Мені нема чого втрачати! – грізно промовила Злата.

– Гаразд, роби, як вважаєш за потрібне. Але пам’ятай, що після цього наші стосунки можуть змінитися назавжди, – похмуро промовив Костянтин.

– Я не маю іншого виходу. Це надто велика сума, щоб просто забути про неї!

Костянтин похитав головою і разом із дітьми пішов, залишивши Злату одну з її думками.

Вона знала, що рішення подати до суду може зруйнувати їх із братом взаємини, але здавалося, інакше вчинити було не можна.

Увечері, коли чоловік повернувся, жінка розповіла йому все, що сталося.

– Витягатиму з нього гроші через суд, якщо він не хоче по-доброму! – обурено заявила вона.

Проте Антон її не підтримав. Чоловік засумнівався, що їй вдасться повернути суму каблучки.

– В тебе є докази цього випадку? Тільки нерви собі витріпаєш, і все, – сухо констатував Антон.

– Я раджу тобі забути про цей інцидент, і більше не лишати чужих дітей без нагляду. Точніше, якщо батьки за ними не дивляться, краще їх не кликати взагалі.

Злата з досадою зітхнула. Їй було дуже шкода змиту в унітаз дорогу обручку.

Вона не змогла пробачити братові відмову відшкодувати збитки, й вирішила більше не спілкуватися з ним.

Родичі дуже швидко помітили, що брат із сестрою не спілкуються. Серед них відразу поповзли чутки, що Злата зарозумілася, бо забагатіла.

Що каблучка була лише приводом розірвати стосунки з не заможним братом. Злата вирішила нікому, нічого не доводити – подобається їм так вважати, прапор їм в руки.

Їм гроші не з неба падають, чоловік їх заробляють своєю працею! Тим паче, що обручка, це не примха, а символ їхнього сімейного життя. А ви як вважаєте, хто з них має рацію?

You cannot copy content of this page