Поки мені не виповнилося 30 років, я був всеїдний в плані дівчат і в стосунках не було меж. Зустрічався з дівчатами і жінками різного віку. Тепер мене як підмінили. Не можу нічого з собою вдіяти. Сприймаю дівчат не старше 27.
Хоча намагався зустрічатися і з однолітками, трохи молодшими або старшими. Але не можу і все. Вони здаються мені пересічними, нудними, менш романтичним. Це нормально?
Сергій, 37 років. Порада від психолога.
Якщо мова йде про амбітних 27-річних дівчат, які живуть в мегаполісі, то вони часто вже не націлені на шлюб, у них, швидше за все, немає дітей, вони оптимістично дивляться в майбутнє, легкі на підйом. Такі дівчата мотивовані, енергійні, ідеалізують життя і відносини. Старіння їх поки не турбує.
Ви, спілкуючись з ними, відмовляєтеся від власного старіння. Можливо, ви хочете, щоб вам завжди було 27, ви виглядали молодим і подобалися тим, хто молодше.
Ви пишете, що ровесниці здаються вам нудними, занадто домашніми, буденними. Можливо, ви боїтеся, що теж станете таким. Хоча об’єктивно кажучи, люди всі різні, і жінки різні в 35 і в 40 років.
Вважаю, що ви не бажаєте шлюбу і сім’ї, вас не цікавлять діти, вам потрібен партнер 27-річний, щоб залишатися в зоні відповідальності та інтересів цієї вікової групи. Ви не бажаєте погоджуватися з тим, що ми змінюємося, змінюються пріоритети, цілі. І це ваше право. Інше питання, що чим старше, тим складніше відповідати запитам партнера з великою різницею у віці.
Треба усвідомлювати, що є реальність, що ми не можемо втекти від часу і старіння
Вам буде 45, а їй 25, вам 50, а їй 27, такі відносини рідко життєздатні. Чи надовго вас ще вистачить? І які перспективи?
Справа не в тому, нормально це чи ні, а в тому, що ви переживаєте кризу. Якщо шукаєте відповіді на свої питання по-справжньому, подумайте на 10 років вперед. Уявіть своє життя без феєрії романтики і ідеалізації. Що буде відбуватися, що вас влаштує, на що ви готові, які ризики і переваги?
Ви не зобов’язані жити якимось певним чином в особистому плані, це тільки ваш вибір. Але треба усвідомлювати, що є реальність, що ми не можемо втекти від часу і старіння. І від проблем у відносинах, спілкуванні, самовідчуття, властивих нашому віку, – теж.
