Історія про мою близьку подругу Тетяну. У 25 років вона вийшла заміж, народилася дочка, все як у всіх. Але, через пів року чоловік став пропадати, постійно кудись “загулює”.
У підсумку, зловила Таня його з іншою жінкою. Терпіти й пробачати не стала, розійшлися. Одна тягнула дочку, благо батьки допомагали.
Намагалася заводити стосунки з чоловіками, але при найменшій провині коханого, рубила з плеча і розлучалася. Знала, що не пропаде, якщо що батьки допоможуть.
Коли дівчині було 12 років, зустріла Дмитра. Пристрасть, всі справи. При цьому не помічаючи його характеру, його любові до свободи. Діма оформив офіційне розлучення з першою дружиною (з якою не жив понад 10 років), розірвав відносини з іншою жінкою і переїхав до Тані.
Вирішили народити спільного малюка, хоча обом за 37 вже. Як і сподівалася Тетяна, очікування сина їх дуже згуртувало. Але ненадовго.
Ситуація знову повторилася, як у першому шлюбі. Тільки за руку не ловила, а так все ті ж відлучення, відключений телефон та інше.
Як батько, Дмитро ніякий – максимум купує дитині іграшки. Гроші в будинок практично не приносить, утримують знову її батьки. Витрачає гроші тільки на себе, при найменшій вказівці на те, що у них сім’я, і їм потрібні гроші, відразу переходить в наступ, що Таня з ним через гроші.
Але подруга кохає його, і всі спроби розставань сходяться нанівець. При першому ж слові пробач, вона знову закриває на все очі. Каже, дурна була по молодості, не захотіла зберегти те, що можна було зберегти, а тепер і однією залишитися страшно.
