Ось і виросла моя донечка. Стала зовсім дорослою та впевненою в собі леді. Вона сама обрала інститут, закінчила його на відмінно, знайшла чудову роботу з гідною оплатою. Але тут і сталося те, чого я боялася: вона зустріла хлопця, який, за її словами, є художником і творить справжні чудеса.
Дочка почала щодня отримувати квіти від кур’єра, як на роботу, так і додому. Вона просто не може натішитися цьому залицяльнику, який практично щомиті знаходиться поруч з нею або дзвонить телефоном. Я не вірю, що ця людина справді може працювати, щоб заробляти на подібні недешеві букети, адже він весь час зайнятий спілкуванням із моєю дочкою.
Єдина моя втіха в житті – моя дочка. Саме тому я вирішила зробити все можливе, щоб дізнатися, ким насправді є той чоловік. Я вибрала зручний час і почала стежити за ним. Виявилося, що людина вже не така вже й молода, що тільки підживлювало мої сумніви. Як можна у такому віці практично нічим не займатися? Може, у нього вже була чи ще є інша сім’я?
Від цих думок голова йшла кругом, а я продовжувала стеження. На жаль, чи, мабуть, таки на щастя, мої старання не залишилися непоміченими. Ігор, а так звали чоловіка, за яким я так старанно стежила, виявився дуже уважним та спостережливим. Моє стеження він помітив першого ж дня.
Щоб я не мучила себе, він підійшов і, начебто, випадково познайомився. Досить лагідно пояснив, що знає, хто я. Наступним його кроком було запрошення до кафе. Ми довго й мило розмовляли. Так я дізналася, що бізнес Ігоря давно налагоджений так, що його щоденна присутність на роботі не потрібна, що дочку мою полюбив усією душею, і це він згодом доводив щодня. До мене ставиться з повагою та розуміє, що свою доньку образити я не дам.
Отак тепер і живемо. Весілля діти планують за місяць, донька вже обрала сукню та весільний букет. А я все ще думаю, чи не дуже швидко? Але час, напевно, все розставить на місця, а поки що вона щаслива, і я радітиму разом з нею.
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…
Сусідка Ніна Павлівна, наче тінь, з’явилася біля хвіртки, саме коли Аліна ставила важкий пакет із…