Чоловік не порадився зі мною і завів пса.
Можливо, у багатьох є подібна історія з дитинства. Коли мені було років 12, тато приніс з вулиці цуценя. Мама була категорично проти, вона лаялася, кричала, але песик в результаті залишився.
Він був таким маленьким і милим, став мені справжнім другом, проживши майже 10 років зі мною.
Зараз у нас з чоловіком маленька дитина. Вихованців в будинку не було до вчорашнього дня. І так за дитиною стежити потрібно, а чоловік собаку притягнув. З вулиці!
Спочатку ж пса потрібно було до ветеринара зводити, підлікувати, а потім вже в будинок тягнути.
Доньці зараз всього 3 роки, руки в рот тягне, що не встежиш – може з’їсти щось прямо з підлоги, якщо впустила. А тут собака, з вулиці, блохаста!
Я виросла нормальна і здорова, звичайно, коли мій батько зробив так само, але ось за дочку переживаю. Тепер я розумію свою маму, а на чоловіка злюся.
Він категорично відмовляється виганяти пса на вулицю, в притулок відвозити – теж. Сам прийняв рішення залишити собаку, а за здоров’я маленької дочки навіть не переживає.
Іноді з роботи або з вулиці прийде, не помиє руки, а вже лізе до дочки. Ось що з цими чоловіками робити?
Як надоумити чоловіка, що тварину спочатку потрібно вилікувати, а потім з дитиною знайомити, адже зарази нацепляти може.
Залишити бездомного пса або завести породистого і здорового, коли дочка підросте?
