Як добре мені було до цього часу! Все прекрасно, будинок / сім’я / робота. Чарівні відносини з чоловіком, хоча особливої закоханості у мене (та й у нього, здається) не було.
Людина я товариська, та й до того ж, боюся образити іншу людину колючістю або байдужістю.
І ось, розмінявши четвертий десяток, я закохалася. Безперспективно.
Просто познайомилася випадково, по робочим моментам з чоловічком. Просто приємний в спілкуванні, не більше того. Півроку листувалися, іноді перетиналися.
Іноді помічала на собі “не такий” погляд, але списувала на недоліки своєї зовнішності з огляду на низьку самооцінку. Та й різниця – він на 10 років молодше виявився.
Але одного разу ми просто виявилися в одному місці в один час і зовсім одні. Я не знаю, що сталося, але ми переспали. Мовчки, не змовляючись.
Мені не було потім соромно. Мені було дико цікаво.
Але це все дурниця. Після я навмисно стала шукати з ним близькості. Все полетіло кудись в тартарари. Все глибше і глибше. Все стало прісним.
Дівчата! Мораль: все добре в житті – не шукайте пригод. Гірше буде всім.
