Ми з сестрою народилися в невеликому містечку. Тому з самого раннього віку батьки вбивали нам в голову, що ми повинні стояти горою одна за одну, не сподіваючись на інших людей. Все дитинство ми були не розлий вода. Якщо хтось ображав мою молодшу сестричку Соню, я завжди захищала її. За всі наші витівки ми віддувався разом. Словом, не було в мене нікого рідніше і ближче, ніж Сонька.
Коли ми виросли, я перша покинула наше рідне містечко і вирушила підкорювати столицю. Там у мене з’явився Олег, в якого я закохалася по вуха. Звичайно, раніше за всіх і познайомила Олега саме з сестрою. Та й свідком на весіллі теж була Соня, хоча кажуть, що це погана прикмета. Пам’ятаю, Олег дуже здивувався нашій зовнішній подібності з Сонькою. І правда, не дивлячись на невелику різницю у віці, виглядали ми дуже схоже.
Після весілля ми перебралися в невелику квартирку і стали жити окремо. Але я відразу попередила Олежика, що Соня переїде до нас, коли вступить до університету. Так і сталося. Тоді я вже носила під серцем нашого першого малюка. І хоча вдома було тісно, ми не скаржилися, жили мирно і весело. А через 5 місяців після народження сина я дізналася, що знову вагітна. Так в нашій родині з’явилася ще й донечка.
Після пологів я трохи погладшала. Часу на себе було все менше і менше. Але я не відчувала себе недолюбленою. Навпаки, Олег дуже турбувався про нас з малюками і завжди допомагав. А Сонька в той час щосили цвіла. Правда, заміж сестра не поспішала, хоча вже 25 стукнуло і кавалерів хоч відбавляй. І навіть мої натяки про власну родину на неї не діяли. Тепер-то мені зрозуміло чому.
Я дізналася про все абсолютно випадково. Поки діти були в садку, я пішла за покупками, але на півдорозі згадала, що хотіла віднести чоботи в майстерню. Чорт би забрав ці нещасні чоботи! Повернувшись додому, я застала чоловіка з сестрою в одному ліжку. Важко уявити, який спектр емоцій я пережила в той момент. Чоловік каявся, стояв на колінах, вибачаючись. Соня плакала, кажучи, що закохалася в нього з першого погляду. А я просто відкрила вхідні двері і сказала: «Ідіть».
Вони пішли разом. З Олегом ми розлучилися швидко і без зайвих сварок. А відразу після цього він одружився на Соні, яка вже була вагітна. Дивно, але я не відчувала нічого негативного по відношенню до Олега. А ось Сонька … Навіть подумати про неї не могла без злості і образи. Про любов до рідної сестри й гадки не було більше.
Так я залишилася одна з дітьми. Колишнього чоловіка бачила рідко, хоча вони з Сонею жили по сусідству. Олег вчасно платив аліменти і не переставав бачитися з малечею. Але зовсім скоро у нього з’явилося ще двоє хлопців вже від моєї сестри. Незабаром я почала зустрічатися з іншими чоловіками, але Олег не виходив з голови. Все одно любила тільки його. А на Соню так і не змогла перестати злитися.
Через 6 років до мене прийшов Олег, видно трохи напідпитку. Почав душу виливати, мовляв, погано йому в тій родині, не розуміє його Соня, не любить зовсім. Пошкодувала його, пробачила і запропонувала залишитися у мене. Ні, це не була помста. Просто я повернула собі те, що мені належало. Олег розлучився з Сонею, а ми знову одружилися. Сестра влаштовувала скандали, погрожувала, що не дасть бачитися з дітьми. Але це не допомогло.
Ще через 5 років я почала відчувати: щось йде не так. Знову мій благовірний кудись пропадати став, чепуритися. Звичайно, до Соньки вирішив повернутися. В ногах її валявся, доводячи свою любов. Але і почуттів до мене не заперечував. Каже, мовляв, любить її зараз сильніше просто. Що ж, відпустила його. Правда, цього разу без розлучення. Добре, що діти вже підросли на той час.
Ну а далі все пішло по колу. Рік у неї поживе, а потім рік у мене. Я вже і речі його не викидаю. Знаю, що повернеться рано чи пізно. Ось такий серіал у нас вийшов. Про любов, звичайно, і мови вже немає. Але якось звикли. Тим більше що і внуки у нас тепер спільні.
Якось раз дочка сказала, щоб ми нарешті припинили цей цирк і почали жити нормально. А я просто заплакала … Вже скоро 50 років стукне, а я все життя ділю одного чоловіка з рідною сестрою. І заради чого це все? Нещодавно Сонька подзвонила. Вперше за довгі роки. «Ну і як там наш чоловік?» – запитала сестра. І ми обидві розреготалися.
Галина саме збиралася відкласти комунальні квитанції, щоб насолодитися спокоєм п’ятничного вечора. За останній рік вона…
- Мама поживе в нашій спальні, їй потрібний спокій. Антон кинув спортивну сумку на порозі.…
Виделка брязнула об край тарілки, і цей звук здався Олені оглушливим у тихій кухні, що…
Офіціант підійшов до столу, тримаючи в руках шкіряну папку, і обережно поклав її перед Юлею.…
Оксана стояла біля кухонного вікна, дивлячись на сіре лютневе небо. За спиною цокав настінний годинник,…
Люба саме розкладала вечерю, коли чоловік виголосив новину, що її здивувала: «Знаєш, Любо, мене на…