Живу з дружиною та шестирічною донькою. Великі суми зберігаю у банку, а ось дрібні гроші завжди лежать на моїй полиці.
Якось я залишив три тисячі та пішов на роботу, але коли повернувся, грошей не було на місці. Дружина та донька сказали, що не брали їх. Цікаво, куди вони могли подітися, адже я виразно пам’ятаю, що залишив їх на полиці.
Трохи згодом у мене знову зникли гроші, цього разу тисяча.
– Доню, може, це ти брала мої гроші? – ще раз спитав я.
-Тату, ти на мене лаятимешся … – відповіла вона.
-Ні, не буду, кажи мені, що сталося.
-Ми з дівчатками у дворі грали в магазин, мені знадобилися гроші, тож я взяла твої, – пояснила дочка. -Ми пограли, а потім я їх роздала.
Так от хто створює дірки у нашому бюджеті! Провів із донькою повчальну бесіду, пояснив їй, що не можна віддавати мої гроші іншим.
Це добре, що в такому юному віці вона розуміє, як важливо ділитися, але її вчинок був надто великодушний. З такими темпами нам не далеко до бідності.
