Рік тому не стало моєї свекрухи. Сашко досі не оговтався, я його підтримую як можу. Коли його мати нас покинула, у нас залишився її пес. Чоловік вмовив забрати собаку до нас, і я погодилася.
Собака стара і велика на прізвисько Бакс, їй вже 10 років. Ми не хотіли присипляти тварину лише тому, що її господині більше немає, це жорстоко. Тим більше, що Сашко до цього собаки дуже прив’язався.
Через тиждень я пошкодувала про своє рішення, але нічого чоловікові не сказала, щоб його не засмучувати. Я ніколи не тримала в будинку тварин і звикла до ідеальної чистоти, а тут здоровий пес, який постійно линяє.
По кутах щодня накопичується шерсть і треба частіше прибирати. Після роботи я не хочу витрачати на це час, але ж і у бруді жити не хочу, тому я прибираю, але злюся.
Мені важливо, щоб після роботи я могла відпочити у своїй чистій квартирі, я звикла до затишку. Якщо раніше я могла мити підлогу пару разів на тиждень і вдома було чисто, то тепер через день миття підлоги все ще не забезпечує чистоту. Весь одяг, всі меблі в шерсті постійно.
Пес постійно приносить додому бруд, важко піднімати щоразу 35 кг у ванну, щоб помити Баксу лапи. Я просила чоловіка, щоб він допомагав хоча б лапи мити його вихованцю, вичісував собаку. Все-таки це він вирішив забрати тварину собі. Він звичайно допомагає, коли я прошу, але вистачає його на один раз. Розмовляти марно.
У мене постійно поганий настрій через бруд у домі. Я не хочу бути безсердечною і пропонувати прилаштовувати кудись пса. Та й ніхто його не візьме, пес великий і старий та й без породи.
Я зла, а у чоловіка все чудово, він навіть перед виходом шерсть не струшує зі свого одягу і разом із собакою на дивані валяється.
Я купувала квартиру і робила в ній ремонт з такою любов’ю не для того, щоб якийсь старий пес мені все загадив. Я вже не можу ні прибирати, ні домовлятися. Просто хочеться розійтися з цією людиною.
Собака ще житиме кілька років, а я зневірилася вже зараз. Не вірю, що є вихід із цієї ситуації. Чоловіка люблю, але втомилася жахливо.
