У нас з Петром вже є двійко діточок, ми не планували, але я зараз при надії третьою дитинкою. Але свекруха Галина Іванівна заявила, що не сидітиме з онуками, тому що своїх дітей вона виростила і тепер хоче спокою. Не розумію такого підходу – це ж діти її сина, невже всередині нічого не здригнулося? Нам би її допомога у великій пригоді стала.
Нашим старшим діткам зараз три роки і п’ять місяців. Ми не планували, що у дітей буде така маленька різниця у віці, але так вийшло. Вирішили, що відразу ось так – і далі буде простіше. Тим більше, у мене багато подружок, у яких різниця у дітей ще менше. І нічого, справляються якось.
і ось минулого місяця ми дізналися, що я при надії знову. Так, спочатку нас ця звістка не особливо порадувада, але потім поговорили з Петром, що де двоє, там і третє, адже дітки – це велике щастя! На трьох ми вже, звичайно, плануємо зупинитися.
Чесно кажучи, ми дуже розраховували на допомогу свекрухи, Галини Іванівни. Точніше, я розраховувала, а чоловік відразу сказав, що його мама якось не фанат дітей і навряд чи буде з ними возитися. Мені тоді здалося дивним, що у жінки, яка виростила двох синів, немає любові до дітей. Але виявилося, що Петро правий.
Коли я попросила її посидіти зі старшим, поки я з малюком сходжу на прийом, мама чоловіка відповіла, що у неї свої плани, які вона не може змінити. Похід в басейн у неї був – ось які плани, які не підлягають зміні!Вона бовтається в своє задоволення, а мені довелося записуватись інший час, щоб чоловік міг підстрахувати.
Ось якби моя мама поруч жила, проблем не було б ніяких – вона б точно допомогла, причому її навіть просити не довелося б, сама б запропонувала. Але мама живе в іншій області і приїхати не може, у неї приватний будинок, вони з батьком тримають невеличке господарство, коли можуть і нам продуктами допомагають.
Пробувала я говорити з Петром, щоб він якось вплинув на маму, адже скоро і третє дитятко народиться, але він відмовився, сказав, що Галина Іванівна взагалі дітей не дуже любить. Навіть вони з братом були для неї не на першому місці, а вже про онуків і говорити нема чого.
За словами чоловіка виходило, що мати ними особливо якось ніколи не цікавилася, тільки в рамках обов’язкової програми – здоров’я, навчання, плани на майбутнє. Задушевних розмов або якоїсь сильною материнської любові у чоловіка до матері не було.
Я думала, що він перебільшує, матері так не поводяться. Сім’я у них благополучна, з чого б таке ставлення мами до своїх дітей?
Коли Галина Іванівна кілька місяців тому вийшла на пенсію, я спробувала знову прилучити її до онуків. Можливо, з синами вона не дуже ладила, але з роками люди стають м’якшими, мудрішими. Тим більше, діти зараз в такому чарівному віці, як янголята. Як їх не любити?
Отже, напросилася я до неї в гості, немов повз проходила і ось захотілося мені в одне місце. Вона нас пустила, але явно без захвату. Навіть не допомогла мені дітей роздягнути. Чаю запропонувала, я не відмовилася. Ми були у неї півгодини десь, так я постійно тільки і чула на адресу старшого “не можна, не чіпай, не бігай, не лізь”. А діти не можуть сидіти, їм рухатися треба!
Я спробувала обережно заговорити про те, що нам би не завадила допомога з дітьми, тому що з двома так складно, особливо в такому віці, а я ще ж і при надії. Галина Іванівна послухала мене, кивнула, а потім висловилася.
– Я прошу тебе запам’ятати, тому що повторювати не люблю: ваші діти – це ваші турботи. Я своїх виростила, мені не допомагав ніхто, сама впоралася. Тоді це було складніше, зараз є і пралки, і посудомийки, і купа інших пристосувань, що полегшують побут. Я ж хочу спокою і пожити в своє задоволення, для своїх синів я зробила все, що мусила.
Взагалі я не очікувала, що вона так відреагує. Не втрималася і запитала, навіщо вона народила двох синів, якщо так не любить дітей. Думала, вона буде говорити, що дітей любить, просто втомилася, роки не ті, але свекруха просто відповіла, що час такий був, інакше не вийшло, тоді не розуміли таких жінок, які не хотіли народжувати, засуждували їх. От вона і була, як усі.
Додому я повернулася в стані “випала в осад”. Вперше бачу жінку, яка виростила двох синів, але не любить дітей. Навіть онуки її не зворушили, кремінь-людина. Як гадаєте, Галина Іваніівна ще відтане або можна навіть не потикатися до неї з онуками? І що ж мені тоді робити?
