Він мені сам сказав, що у нього є коханка, але нещодавно я дізналася, що у нього є ще одна

Моя історія почалася зі знайомства з ним! Він старший за мене: мені 20, йому 32. Я, як остання ідіотка думала, що ми просто будемо дружити, він дуже розумний, 2 вищі освіти, з ним цікаво було спілкуватися. І мені було відомо, що він одружений, але це мене зовсім не зупинило!

Господи, якби я знала тоді, що я так прив’яжусь до нього. Розумієте, мені завжди подобалися чоловіки старші за мене: закохаюсь у своїх викладачів, а вони мені в батьки годяться! Я розмовляла з цього приводу з психологом, ми з’ясували причину такої тяги до зрілих чоловіків.

Мені не вистачає уваги батька. Ні, він живе з нами все чудово, але часто їздить у відрядження, і схоже десь, якось мені не вистачило цієї уваги. Тепер я в зрілих чоловіках шукаю батьківського піклування. Та й саме в ньому я це знайшла! Він уважний, ніжний.

Боже, як я ненавиджу себе… навіщо? Навіщо я з ним так зблизилась! У нас була близькість після 8 місяців знайомства. Але справа не в цьому, я не хочу виводити його з сім’ї, та й навряд чи вийде. До речі одружений він був 2 рази. Мені відомо, що з коханками не одружуються.

А якби я єдина була його коханка! Як же рветься моє серце. Він мені сам сказав, що у нього є коханка, але нещодавно я дізналася, що у нього є ще одна.

Коротше разом зі мною у нього 3 коханки. Я ненавиджу себе. Розумієте, мені не вистачає його тепла, то як він називає мене маленькою, то як він мені щось пояснює, то як він ніжно цілує мене в голову, гладить моє волосся!

Я знаю, що треба із цим зав’язувати, але як? Я не можу, він мені дав те, чого в мене не було! Я в сім’ї старша, і завжди була старшою. Мені потрібно було поступатися молодшому братові, а зараз я почуваюся з ним маленькою, це те чого мені не вистачало.

Я тільки благаю, про те, щоб забути його, але не виходить. Коли чую його голос, то як остання дурепа радію. Подружка мене не засуджує, вона каже, що після спілкування з ним я стаю по-справжньому щасливою, та я і сама це відчуваю.

Вона знає, якщо мене цього позбавити, то я знову впаду в депресію. Я і так п’ю заспокійливі, лікар мені прописав, із нервами не порядок, а тут ще таке потрясіння, коли побачила його з ще однією коханкою.

Мені здається, я не витримаю цього болю! Пробувала спілкуватися з іншими хлопцями, але вони від нього відстають. Він каже, що я розумна дівчинка, але навіть батьки мені цього ніколи не кажуть, він вірить у мене. Я реву постійно! Йому я претензії пред’являти не збираюся, він мені нічого не винен.