Все почалося з того, що мені подзвонили батьки і дуже слізно попросили приїхати. По телефону мама сказала, що в сусідньому місті померла її давня подруга. Мама разом з татом зібралися їхати на похорон, але не хотіли кидати квартиру без нагляду, так як в той час в місті часто відбувалися квартирні пограбування.
Сам я жив від батьків досить далеко. Рано вранці я виїхав в дорогу. Годині о десятій вечора я, нарешті, дістався до батьків. Трохи побалакавши з сім’єю, я пішов спати. Тепер опишу квартиру батьків.
У ній було чотири кімнати (всі ізольовані), які з’єднувалися довгим коридором. Батьківська спальня була в кінці коридору. Вранці батьки поїхали на похорон. Вони повинні були повернутися ввечері наступного дня.
Я весь день провалявся перед телевізором. Ночувати вирішив в батьківській спальні на великому ліжку. Плюс до всього, там теж був телевізор. Я розкинувся на ліжку, подивився фільм і вирішив, що пора спати.
Зазвичай, вночі я ніколи не прокидаюся, дуже міцно я сплю. Але цієї ночі я чомусь прокинувся. Сон моментально зник, я лежав, дивлячись у стелю.
Через відкрите вікно в кімнату проникала приємна літня прохолода, а повний місяць надавав кімнаті приємне освітлення. Мій погляд впав на двері спальні. Вона почала повільно відкриватися. Я вирішив, що це протяг, але потім в дверному отворі з’явився якийсь карлик з кошлатими волоссям і великими чорними очима, немов домовик.
Він забіг у кімнату і сів на ліжко. Від жаху я підстрибнув на ліжку і почав згадувати все матюки, які тільки знав. Напевно, цим я налякав цього будинкового.
Карлик стрибнув на підлогу і побіг геть з кімнати. Не знаю, навіщо, але я побіг за ним. Я біг за ним по довгому коридору квартири, але, добігши до вхідних дверей, він пропав.
Я увімкнув світло в коридорі і подивився назад. Там знову стояв ВІН! Я схопив якусь куртку з вішалки і вискочив у під’їзд. Закривши двері, я вибіг на вулицю. Яке було моє здивування, коли я побачив на вулиці велику кількість людей, які були одягнені хто в чому.
Через хвилину почався землетрус. Він був досить сильним. Всю ніч я провів на вулиці. На ранок я зважився піти в квартиру. Відкривши двері я прийшов в жах: вся квартира була догори дном, а на батьківському ліжку, на якій я спав вночі, лежав величезний шматок зі стелі, який неодмінно б убив мене. Я зрозумів, що той домовик врятував мене. Якби я побачив його ще раз, то неодмінно б сказав «Спасибі»!
