Я тоді тільки розміняв третій десяток, мав досвід більш-менш серйозних відносин, а досвід спільного життя, зовсім не мав. Тут мені й підвернулася симпатична й усміхнена колега по роботі. Після декількох епізодів взаємного флірту, не особливо переймаючись дванадцятирічною різницею у віці, вона перша проявила ініціативу і через 4 місяці знайомства ми почали жити разом.
Чи треба говорити, що спільне життя з більш зрілою жінкою на той момент різнобічно збагатило мій досвід, а місцями та підвищило самооцінку. Все було цілком стандартно, як і в стосунках ровесників – і поцілунки з зітханнями, ніжними словами й пристрасні ночі, і сварки.
Вік зовсім не грав ролі, навіть про весілля і дітей мова заходила. Однак через три роки віковий мезальянс перетворився на безліч дрібних розбіжностей пріоритетів і тінню засудження ззовні все-таки віддалив нас одне від одного і поставив крапку.
Але головне, знаючи громадську думку з приводу спілкування з колишніми коханками, спостерігаючи за розставаннями, розлученнями в житті знайомих, дивуюся, як нестандартно і позитивно все склалося в моєму випадку.
Зазвичай розрив залишає важкий душевний осад на довгий час, провокує взаємну неприязнь, масу докорів, іноді повна відмова навіть привітатися при зустрічі. У нас же відносини любовні після декількох категорично добрих, щирих розмов, плавно перетекли в дружні. І можу вам сказати, що тепер переконаний – немає дружби міцніше, ніж між чоловіком і жінкою, які були коханцями та розійшлися друзями.
