Уже давно вона не відчувала його рук, його обіймів, його подиху. Ніна, як їй здавалося, і дихати без нього не може. Змогла. Уже 4 місяць він просто приходить до дітей, іноді допомагає продуктами для малечі.
Після чергового скандалу він пішов. Різниця у віці, в поглядах, в принципах дуже сказалася на їх подружньому житті. Та і одружені вони не були, просто побачили один одного, зійшлися, народити діток.
Вона собі думала, що якби ж він тільки повернувся, якби зміг все забути. Якби вона, Ніна, змогла все забути.
Ніна вирішила для себе, що якщо Олег прийде додому, вона і слова йому не скаже, не обмовиться. Заради дітей готова була б все стерпіти, аби вернувся. Та мабуть не заради дітей, заради себе, вона ж бо дійсно не могла без нього дихати.
З кожним днем розлуки їй наче затягували зашморг на шиї. Є пари, які після розлучення віддаляються, вже хоч би і хотіли зійтися, не можуть. А Ніна щохвилини наче ще більше до нього прив’язувалася.
Одного разу він таки прийшов, з валізою і подарунками для дітей. Це виглядало, наче він нікуди і не ходив. Наче не було року розлуки, наче Олег просто поїхав у відрядження, а зараз повернувся.
Діти були на сьомому небі, Ніна тимпаче. Вона розуміла що тепер їх чекає нове життя, але не знала що попереду. Дійсно Олег більше не йшов, ніколи і нікуди, але одному Богу відомо, скільки ще зрад вона пережила, скільки п’янок, скільки його вибриків їй довелося стерпіти. Терпіла,бо любила.
Тепер от, каже Ніна, горбатого могила виправить. Горбатого може і так, Олега – ні. Чи права, них знає, хай люди розсудять.