Руда-руда, руда-безсоромна …
Коли мені було 6 років, ми всією сім’єю переїхали до Херсона. Нічого особливого, просто змінили один панельний будинок у Харкові на інший такий же, але в Херсоні.
Не скажу, щоб я був дуже товариським, але друзями в новому місті обзавівся швидко.
А ще я познайомився з Катериною, вогненно-рудою дівчинкою, яку я для чогось почав дражнити безсоромною.
Я вже й не пам’ятаю, звідки взяв: чи то сам придумав, чи то підказав хто таку дразнилку. Тільки Катюху тоді я діставав грунтовно. Кожен раз, коли вона виходила гуляти, я її цькував і взагалі не давав проходу.
До речі, за ці дражнилки я кілька разів отримував від своїх батьків, а ще разок від мами Каті.
Потім був перший клас. Я б і в школі продовжив дражнитися і всіляко задирати Катю, якби не сувора вчителька, яка сказала, що залишить мене на другий рік, якщо я не “заткну пельку”.
Ага, вона так і сказала. Слід визнати, що я злякався і перестав чіпляти Катю. Потім було кілька років початкових класів, середня школа і … я закохався в Катю.
У сьомому класі першого вересня побачив її в новій сукні. Навіть зараз пам’ятаю, як її вогненно-руді локони спадали на блузку. Здавалося, що замість серця у мене барабанна установка, а всередині цілий оркестр біснується. Я щоразу потів, коли Катя була поруч.
Потім намагався позалицятися за Катею і зробив це найгіршим чином. Я сказав саме тупе, що тільки можна було: “Катю, якщо хочеш, я знову буду приставати до тебе”. Я навіть не зрозумів сенсу сказаного, але вона посміхнулася і сказала: “Ну добре, приставай”. До дев’ятого класу ми разом гуляли і проводили час. Потім був перший поцілунок …
У десятому класі обидва планували куди будемо вступати, щоб вчитися разом. З тих пір ми фактично й не розлучалися надовго (якщо не брати до уваги армію).
Зараз нам по 29 років, а у мене й інших дівчат не було. Хоч і кажуть, що перша любов швидкоплинна і рідко буває вдалою. Але у мене ось так … перша любов … і єдина!
Зараз у нас троє дітей і всі вогненно-руді, прямо як моя Катерина.
Мама все життя відмовляла мені у підтримці, навіть у найменшій. А ще вона ніколи не…
Насправді ніщо не віщувало біди. Зрозуміло, я помічала, що Андрій завжди виглядає з голочки, обожнює…
Я дуже рада, що мама зважилася у свої сорок вісім років почати все з чистого…
Моя сестра минулого року отримала цікаву пропозицію щодо роботи та поїхала за контрактом на чотири…
Наша сім'я не скажу, що була дуже багатою, але цілком заможною. Батьки оплатили нам з…
Мій чоловік - Андрій - єдиний "дорогоцінний синочок" Тамари Павлівни. Чи треба говорити, що вона…