Коли Маргарита виявила, що картка не працює, вона вирішила, що це помилка банку і ще раз приклала її до терміналу.
– Операцію відхилено, – байдуже повідомила касирка.
– Спробуйте ще раз, будь ласка.
– Дівчино, я вже кілька разів пробувала. Платіж не проходить!
За спиною Маргарити люди в черзі почали нервувати. Тоді вона дістала іншу картку. Але і ця виявилася заблокованою.
– Не може бути… – пробурмотіла Рита.
– Готівкою платитимете? Чи спробуєте ще якусь карту? – з усмішкою спитала продавчиня.
Маргарита кинула на неї ображений погляд, потім мовчки відсунула кошик із покупками і вийшла з магазину.
Сівши в машину, вона насамперед зателефонувала батькові. Але Іван Євгенович не відповів. Тоді Рита набрала номер матері.
– Мамо, де тато? У нього телефон із собою? У мене карти не працюють. Він у банк ходив? Може, щось там відключав?
На іншому кінці повисла пауза.
– Рито, ти зараз удома? – несподівано спитала Ольга Сергіївна.
– Ні. А що?
– Приїжджай увечері. Нам із батьком треба з тобою поговорити.
– Мамо, у мене взагалі проблема зараз! Мені треба її терміново вирішити!
– Я знаю, дочко, але…
– Передай телефон татові, якщо він поряд! – Перервала її Рита.
– Його немає вдома. І він спеціально не відповідає на твої дзвінки.
– Мамо, ти знущаєшся? Чому тато не хоче зі мною розмовляти?
– Просто приїжджай увечері, ми все пояснимо, – сказала мати і вимкнула виклик.
Декілька годин після цієї розмови Маргарита не могла знайти собі місця. Вона звикла до того, що будь-які фінансові проблеми вирішувалися одним дзвінком до батька.
Якщо їй були потрібні гроші на машину, відпустку, одяг чи іншу покупку, Риті не доводилося думати, де їх взяти.
Вона просто діставала картку та розплачувалася. А якщо коштів на рахунку не вистачало, дзвонила татові та просила поповнити баланс.
Іван Євгенович ніколи не відмовляв дочці. Але сьогодні виявилось, що звична схема більше не працює.
Увечері батько чекав на Риту у вітальні. Ольга Сергіївна сиділа поруч і сильно нервувала.
– Що відбувається? Чому ви обоє сидите з такими обличчями? – спитала Маргарита, тільки-но переступивши поріг.
– Все гаразд, – сухо відповів батько.
– Тоді чому мої картки заблоковано? Я сьогодні навіть продукти купити не змогла!
– Рито… Ми з твоєю матір’ю вирішили, що більше не утримуватимо тебе, – Іван Євгенович важко зітхнув.
– У якому сенсі? – Дочка здивовано підійняла брови.
– У прямому! Тобі двадцять вісім років. Ти давно закінчила університет і весь цей час жила за наш кошт.
– Але ж ви самі казали, що мені не обов’язково працюват!. Що сімейний бізнес для того й існує, щоб забезпечувати всіх нас!
– Це ми раніше так думали.
– А тепер?
– Тепер розуміємо, що надали тобі ведмежу послугу.
***
Це рішення далося Івану Євгеновичу та Ользі Сергіївні нелегко. Кілька місяців тому їхній сімейний бізнес опинився на межі банкрутства.
Ситуацію вдалося врятувати лише завдяки величезному кредиту, і саме тоді глава сім’ї вперше задумався про те, наскільки тендітним насправді був їхній добробут.
Він переглянув рахунки, документи, страховки і виявив річ, про яку раніше вважав за краще не думати: якщо з ним чи Ольгою щось трапиться, Маргарита не зможе самостійно протриматись і кілька місяців.
– У тебе немає ніяких накопичень, – продовжив батько.
– Але ж вони є в тебе!
– Вже ні. Я весь у боргах, а все майно закладено. Якщо зі мною щось трапиться, страховка покриє лише частину позики.
– Але ж це не привід позбавляти мене грошей! – мало не плачучи, вигукнула Маргарита.
– Доню, у тебе немає ні роботи, ні досвіду. Ти навіть не знаєш, скільки коштує утримання власної квартири.
– Тому що мені ніколи не доводилося займатися цим!
– Саме так.
Маргарита різко підвелася з крісла.
– Ви вирішили покарати мене за те, що самі ж мене так виховали?
– Ні, – похитала головою Ольга Сергіївна. – Ми просто хочемо, щоб ти нарешті сама почала думати про своє майбутнє.
Ці слова ще більше розлютили Риту.
– Ах, ось як? Гаразд! Тоді можете вважати, що у вас немає дочки! – Вона буквально вибігла з батьківського будинку і розплакалася.
Перші два тижні Маргарита сподівалася, що батьки передумають. Але вони навіть не дзвонили.
Тоді вона вирішила скоротити витрати, потім скасувала кілька зустрічей із подругами, а потім продала пару дорогих речей. Але гроші все одно танули надто швидко.
Про роботу Рита намагалася не думати. Їй здавалося принизливим розсилати резюме, ходити на співбесіди та отримувати зарплату, якої ледь би вистачило на звичне життя.
Саме тоді подруга Маргарити запропонувала їй інший вихід.
– Та що ти так переживаєш? – сказала Лєра під час їхньої чергової зустрічі.
– Я переживаю, бо мені потрібні гроші, а їх немає!
– То знайди собі мужика, у якого є! Ти ж вродлива дівчина, Рито. Кожен буде радий з тобою зустрічатись.
Маргарита засміялася.
– Ти серйозно?
– Абсолютно.
– І де я знайду такого щедрого?
– Серед моїх знайомих є пара заможних мужичків… – загадково простягла Валерія.
Ідея здалася Риті не такою вже й божевільною, і через кілька днів Лєра познайомила її з Арсенієм.
Маргарита наперед навела про нього довідки. Вона знала, що Арсеній володіє будівельною компанією, живе у просторій квартирі та їздить дорогою машиною.
Але на першій зустрічі Рита одразу помітила одну дивну річ. Арсен зовсім не намагався справити на неї враження. Він не розповідав про свої доходи, не вихвалявся…
Маргариту це трохи спантеличило.
– Чим ти займаєшся? – спитала вона.
– Будівництвом.
– У тебе своя компанія?
– Начебто.
Рита чекала, що Арсеній розповість про свій стан докладніше, але він не став цього робити. Тоді вона подумала, що він просто вирішив тримати дистанцію, і почала чекати.
Арсеній виявився цікавим співрозмовником. Він умів слухати, не перебивав і не намагався показати, який він важливий і багатий. При цьому чоловік не поспішав витрачати на Риту гроші.
Якось вони гуляли центром міста, і Маргарита зупинилася біля вітрини ювелірного магазину.
– Гарна каблучка. Мені б підійшла.
– Мабуть, – кивнув Арсен. – Купуватимеш?
– Я? – здивовано перепитала Ріта.
– Ну, вона ж тобі сподобалася.
– Сподобалася. Але у мене зараз фінансові проблеми.
– А чому ти не влаштуєшся на роботу?
Маргариті не сподобалося це питання, і вона поспішила припинити розмову.
– Ходімо далі, бо холодно стає.
Увечері Рита поскаржилася подрузі:
– Щось цей Арсен зовсім не поспішає витрачатися на жінок.
– Дивно. Він дуже багатий, – замислилася Лєра.
– Гаразд. Дам йому ще один шанс.
Рита вирішила, що Арсен не хоче витрачати на неї гроші, бо вони поки що мало знайомі. Але минуло два місяці, і нічого не змінилося.
Якось Арсен запропонував їй з’їздити за місто.
– У мене там будинок. Давай разом приготуємо вечерю?
– Самі? Чому б не замовити щось із ресторану?
– Тому що своє смачніше, – усміхнувся Арсен.
Рита погодилася. Будинок виявився невеликим, але затишним. Жодної прислуги там не було. Як не було і дорогих інтер’єрів, які Маргарита очікувала побачити у будинку багатого чоловіка.
Після вечері Арсен несподівано запитав:
– А ти взагалі чим хочеш займатися?
Рита замислилась. Вона й сама не знала відповіді.
– Поки що не вирішила.
– А що тобі подобається робити?
– Подорожувати, ходити магазинами та салонами краси.
– Але ж це не робота.
– А що, обов’язково має бути робота?
– Я вважаю, що людині необхідно вміти про себе подбати. – Арсен спохмурнів. Ця фраза зачепила Риту.
– Вирішив прочитати мені лекцію про користь праці?
– Ні. Я просто відповів на твоє запитання.
– А я не питала, як мені жити та працювати!
Маргарита відвернулася, потім підвелася з-за столу.
– Відвези мене додому.
Арсен похмуро глянув на неї.
– Можу викликати тобі таксі, якщо хочеш.
Рита здивовано підійняла брови.
– В тебе ж є машина. Навіщо таксі?
– Я не хочу їхати назад через все місто. Вже пізно.
– Знаєш, ми з тобою, мабуть, надто різні. Наші погляди на життя зовсім не збігаються. – Маргарита гірко посміхнулася.
– Схоже на те, – відповів Арсен.
Рита все ще сподівалася, що він її зупинить, скаже, що пожартував, чи хоча б запропонує відвезти додому. Але Арсен нічого такого не зробив. Він викликав їй таксі економ-класу і навіть не вийшов проводити.
Саме тоді Рита серйозно замислилася над його словами. А що, якщо він має рацію?
Вона згадала батьків, своє життя до недавнього часу, нескінченні покупки та поїздки, які здавались їй чимось само собою зрозумілим. А ще Маргарита згадала, як стояла в магазині з двома картами, що не працюють, і не знала, що робити.
У цей момент їй стало страшно. Вона була зовсім безпорадною. За кілька днів Маргарита подзвонила батькові.
– Ти мав рацію. Я нічого не вмію. Що мені робити? – спитала вона.
Почувши це, Іван Євгенович спочатку здивувався, а потім у нього стислося серце. Він не став пропонувати дочці грошей, але допомогу все ж таки надав. Батько зателефонував знайомому і попросив його допомогти Риті влаштуватися на роботу.
Так Маргарита стала адміністратором у салоні краси. Зарплата там була дуже скромною, і в перший місяць дівчина кілька разів збиралася все кинути. Але, коли Рита отримала гроші, зароблені власною працею, несподівано відчула гордість.
Через два роки життя Маргарити дуже змінилося. Вона вже працювала менеджером, сама оплачувала покупки, навчилася планувати витрати та була рада своїй незалежності.
З Арсенієм після того вечора вони більше не бачилися. А потім випадково зустрілися у спільних знайомих.
– Привіт, – сказав він.
– Привіт, – Маргарита чемно усміхнулася, але продовжувати діалог не стала. У неї більше не було інтересу до Арсенія, бо тепер вона не стане вибирати чоловіка виключно за розміром гаманця…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, підтримайте автора вподобайками!
