Напевно, гріх беру на душу, але заради рідного сина нічого не шкода. Так вийшло, що він у мене один і заради нього я готова буквально на все.
Я вже пенсіонерка, тож, можна сказати, багато чого побачила і багато чого пройшла. Намагалася все життя поводитися гідно, не обманювати і не зраджувати. Але рідна кровинка це святе.
Костя завжди був добрим. Тиха, спокійна дитина. Сумлінний студент і, нарешті, люблячий чоловік. Не дуже докладаючи зусилля він здобув хорошу освіту і швидко знайшов непогану роботу. Був шанс відкрити свій бізнес, але Костик пішов у батька і ризикувати йому не подобалося. А незабаром він зустрів Юлю і вони почали зустрічатися.
Юля виявилася дівчиною пробивною. Незважаючи на те, що вона вже встигла побувати у шлюбі, назвати її вітряною або легковажною навіть у мене, свекрухи, язик не повернеться. Ми багато спілкувалися, і вона мені сподобалася.
Юля була із середньостатистичної сім’ї. Тож знала ціну грошам і водночас не прагнула тотальної економії всього на світі.
Одразу ж пара почала винаймати квартиру на околиці міста, але потім справи пішли в гору і вони переїхали до центру. Потім Костя таки зважився і зробив Юлечці пропозицію. Я була дуже рада, весілля було гарне. Загалом я задоволена.
Вони люди дорослі і з питання з дітьми я їх не дошкуляла. Крім того, з нашим життям ця тема зараз дуже, так би мовити, складна. Самі розумієте.
Але трапилося горе. У мого сина знайшли одну дуже серйозну хворобу. Лікування не допомагало, а лише відтягувало результат. Потрібна була операція. Це дуже багато грошей, які заробити ми не могли. Єдиний вихід — продати квартиру та сподіватися на краще. Ні я, ні Юліни батьки не тримали таких сум “на чорний день”, тож питання було критичним.
Якийсь час ми всі були в шоці, але невістка пройшлася по старих номерах у її записнику і вивудила звідти номер свого колишнього начальника. Виявилося, що вони давно дружили, але спілкувалися дуже рідко.
Він поїхав жити та працювати до Британії, але часто кликав Юлю до себе. Вислухавши її історію, він запропонував Юлі приїхати працювати в нього. Крім того, він обіцяв видати непоганий аванс, якого Костя так потребував.
Юля погодилася і відлетіла закордон. За умовами їх проект тривав 2 роки, але вона могла прилітати додому раз на шість місяців. На тиждень, не більше. Що вдієш, адже інших варіантів не було. Я наважилася б продати квартиру без питань, але що потім?
Звичайно ж, я приходила до сина у гості, поки Юля була у відрядженні. Приходила підтримати як мама. Ділилася новинами.
Але в якийсь момент я зрозуміла, що мій син змінився. Він став потайливим, більш роздратованим. Міг навіть не відчинити двері чи прикрикнути на мене, особливо якщо я приходила без попередження.
Його хвороба не має таких побічних ефектів, якщо що. Отже, я все звалила на саму ситуацію, що він переживає через дружину. Він же чоловік і мусить знати, де знаходиться друга половина.
Крім того, це вона поїхала заробити грошей, а не він. Ясно, що це б’є по чоловічому самолюбству, але я вважаю що раз ви у шлюбі, а ситуація безвихідна, потрібно вміти наступати на горло власній гордості.
Якось я приготувала його улюблених пиріжків і вирішила прийти і принести їх йому ввечері. Була п’ятниця і я не мала якихось особливих справ. Ну я і вирішила проявити трохи материнської турботи.
Приходжу я значить вся така радісна та весела, а тут він виходить із квартири. Не один. З ним була молода симпатична дівчина. Як вони мене побачили, він одразу змінився в обличчі і тупо зачинив переді мною двері. Ну, а я лише мовчки розвернулася і пішла додому.
Наступного дня син зателефонував мені і дуже просив нічого не говорити дружині. Сказав, що це не серйозно і що він жива людина. Повторюся, я вже не дівчинка, тож типові чоловічі крики та обіцянки мене не пробивають взагалі.
Але це рідний син, тож тут я була беззбройна. Я відповіла що розчарована в ньому, але мовчатиму. Костя пообіцяв, що таке більше ніколи не повториться.
За кілька днів у мене була розмова з невісткою. Ми часто розмовляємо Інтернетом. Цього разу мені було важко дивитися їй у вічі, нехай і через екран телефону. Але я промовчала.
Вона розповіла мені, що скоро прилетить. Що грошей має вистачити не тільки на операцію, але, можливо, навіть і на скромну квартирку. Для них, напевно, вона буде замала, але під здачу в оренду підійде добре. Пасивний дохід завжди стане у нагоді.
І стільки було в її голосі радості, щирості та відкритості. Стільки бажання допомогти і сподівань на майбутнє, що після нашої розмови мені буквально захотілося прийняти душ, щоб відмити з себе все моє мовчання та брехню.
Не знаю, як я зможу з нею зустрітися і брехати у вічі. Як можна пояснити таку поведінку людини у сім’ї? Так, Костя – мій єдиний син. Звичайно ж, я його люблю і не зможу якось нашкодити. Але Юля мені теж як дочка, я не зможу пробачити себе, якщо зраджу її довіру.
І як вчинити у цій ситуації я просто не знаю. Чи може просто уникати зустрічі? Але ж я не п’ятикласниця, їй-богу. Таке ось життя, любі мої. Може, порадите щось?
