Я б не сказав, що з братом у мене завжди складалися чудові стосунки. Напевно, як у всіх – не вороги, та і не найкращі друзі

Я б не сказав, що з братом у мене завжди складалися чудові стосунки. Напевно, як у всіх – не вороги, та і не найкращі друзі.

Були молодші – навіть сварилися. Здебільшого через дівчат із районних дискотек. Але що старші ми ставали, то менше виникало сварок.

Ну і як на тлі цього я міг припустити, що рідний старший брат ледве не підведе мене під монастир, зіпсувавши назавжди стосунки? А почалося все дуже просто – зі звичайного прохання позичити на кілька днів машину.

Якось у мене зламалася машина. Відігнав її у сервіс, механік сказав, що готова буде не менше ніж за тиждень. Потрібно почекати запчастини. А мені машина дуже потрібна для роботи – розводжу дрібні будматеріали на кшталт шпалер та цементу.

Подзвонив братові та попросив дати мені його машину на тиждень, поки з моєю проблеми не вирішаться. Сашко погодився, і вже за годину я сидів за кермом його машини, яка порівняно з моєю була дорожча. Тоді подумав ще: «Добре буде собі таку ж гарну тачку купити!»

На іномарці брата їздив вісім днів, потім забрав із сервісу свою ластівку та повернув ключі. Сашко відмахнувся від подяк і поїхав. А через дві доби почався жах.

Зателефонував брат мені того злощасного вечора і поставив підступне запитання.
– Олексій, а ти нічого в мене з машини не брав?
– Ні, нічого не брав, – відповів я після короткого роздуму, згадуючи, чи не запозичив я з багажника якийсь інструмент.

– Я про паперовий пакет у бардачку. Точно не брав?
– То я взагалі туди не заглядав. Не було потреби. А що в тебе зникло?

– Коротше, у тому пакеті лежали гроші понад двісті тисяч гривень, я забув його забрати, коли тобі машину віддавав, а тепер його нема.

Усередині все похололо. Звичайно, майнула думка, що брат намагається мене розвести, але як у це повірити? Вирішив, що гроші справді були, але кудись зникли. Я їх точно не чіпав, про що Сашкові й сказав.

– Брат, я у машині не лазив, ніяких пакетів не бачив. Ну пошукай ще – гроші не голка, не загубляться.
– Слухай, а ти сторонніх когось возив?
– Та ні!
– Отже, ти взяв. Більше нема кому. Або сам віддавай, або я звертаюся до поліції.

На цьому брат розмову завершив, а я залишився стояти посеред кімнати з телефоном у руці, упершись очима в стіну. Вже тоді закралися підозри – чи були ці гроші? З одного боку, цілком можливо. З іншого боку – не став би Сашко так впевнено звинувачувати мене в крадіжці. Та й інтонації його видалися дивними.

Як я зрозумів, родич сильно нервував, коли повідомляв про зникнення. Голос був такий, ніби він повторював завчений текст, боячись помилитися і ляпнути щось не те. Вирішив викликати брата на ще одну розмову, цього разу віч-на-віч, без телефону.

– Ну що, привіз гроші? – Сашко почав розмову різко, ніби намагався показати свою впевненість, а заразом налякати мене натиском.
– Ні, не привіз. Я не брав їх. Але скажи, а в чому саме лежали гроші?
– Ну я ж тобі вже казав, та ти й сам знаєш. У прозорому пакеті!

Отут брат і проколовся. Хороша в мене звичка записувати всі телефонні розмови. Під час того фатального дзвінка Сашко стверджував, що лежали вони у паперовому пакеті, який раптово став прозорим.

– І ти, як і раніше, вважаєш, що це зробив я? Тобто виключаєш ймовірність того, що сам міг їх загубити?
– Так, вважаю, – по обличчю родича було видно, що він розгубився, але поки що тримався.
– Добре. Якщо ти вважаєш, що я злодій, то викликай поліцію, і справу завершимо.

З цими словами я вийшов з машини та пішов зі спокійною душею додому. Вже зрозумів, що нічого страшного не станеться. Але одне питання мені все ж таки не давало спокою – чому рідний брат мене обмовив? Адже чудово знав, що я нічого в нього не брав!

Відповідь отримав наступного дня від нього самого. Вранці зателефонував Сашко і плутано почав пояснювати ситуацію, попутно вибачаючись.

Виявилося, що у нього виникли проблеми на роботі – влетів на гроші, саме на ці двісті тисяч. Нічого краще, ніж збити їх з мене, він не вигадав і організував таку історію.

Зрозуміло, всі претензії до мене одразу були зняті, я на словах пробачив брату, але спілкування такого, як раніше, хай не чекає. Розумію, хлопець потрапив у складну ситуацію, злякався, але довіряти тепер йому я точно не зможу.