Я був страшенно злий на Ганну і збирався розлучитися з нею. Дітей ми ще не встигли завести, тож можна було оформити розлучення у РАГСі.
– Ти збираєшся віддати цій мегері обидві машини, всю техніку в будинку та свій мотоцикл? – здивовано спитав Антон, мій давній друг.
– Ні звичайно. При розлученні спільно нажите майно ділиться навпіл. Квартиру Ганні подарували батьки. Але все інше ми поділимо, – впевнено відповів я.
Антон знизав плечима і глузливо глянув на мене. І я замислився. Адже Ганна жінка спритна. І мати її Валентина Олексіївна теж хитра жінка, та ще й мене не злюбила з першого погляду.
Теща завжди вважала, що я не рівня її дочки, адже, на її думку, я, голодранець, одружився з дівчиною з великим посагом. Квартирою вона мене дорікала постійно.
Але все ж таки за п’ять років у нас з’явилися дві нові машини. А ще я нарешті реалізував свою мрію – купив мотоцикл. Оскільки я не мав часу займатися оформленням, власником стала Ганна.
– Розумієш, друже. З нерухомим майном було б простіше. Але транспорт Ганна легко може переписати на свою матір. Твоєї згоди навіть не вимагатимуть, – повідомив мені Антон.
Я міцно над цим замислився. Залишатися без нічого мені зовсім не хотілося. Але Ганна була така зла на мене, що шансів мирно і справедливо поділити майно просто не було.
– А ти схитри. Помирися з нею тимчасово, будь зразковим чоловіком. Потроху вмов переписати на себе машину під пристойним приводом, – порадив мені Антон.
Він вигадав обманний хід. Прикинувшись люблячим чоловіком, я мав запропонувати їй варіант із продажем. Мовляв, я знайшов на наш позашляховик хорошого покупця. Потрібно було пообіцяти Ганні купити їй ще кращий автомобіль з продажу.
Можна взяти з Ганни доручення на розпорядження майном. Або, справді, “продати” підставному покупцю, наприклад, моєму двоюрідному братові, якого вона не знає.
На душі було гидко від задуманого, але все ж таки я зважився на цей крок. Наступного дня я зустрів дружину з роботи з величезним букетом квітів. Вона дуже здивувалася і вперше за довгі місяці привітала мене не лайкою.
Далі було запрошення дружини до її улюбленого ресторану. Це було чудове місце, Ганна багато разів вмовляла мене зводити її туди. Але останні два роки мені було реально не до дружини та її бажань.
В очах моєї майже вже колишньої дружини спалахнув вогник. Вона вагалася не більше хвилини. У ресторан Ганна з’явилася без запізнень і виглядала просто чудово.
На мить я замилувався нею. Яка ж вона гарна. Довгі місяці я бачив Ганну в домашньому одязі без зачіски та в поганому настрої. Але я вчасно взяв себе в руки та вирішив йти до мети.
Так, я негідник. Застосувавши своє красномовство, я вмовляв Ганну спробувати зберегти наш шлюб. Ми смачно повечеряли, потанцювали. Прощаючись, я намагався поцілувати дружину, але вона відсторонилася.
Весь наступний тиждень я “бомбардував” її палкими повідомленнями. Дружина поводилася стримано, але я відчував, що їй приємна моя увага.
Дивно, але мені було зовсім не гидко спілкуватися з нею. Визнаю, я навіть отримував деяке задоволення і з нетерпінням чекав на відповідь.
І все ж таки, щоб моя фортеця впала, потрібна була важка артилерія. Я подзвонив дружині та загадковим голосом попросив узяти на роботі вихідний. Ганна вимагала подробиць, але я був непохитний.
Ми обидва взяли пару додаткових вихідних і вирушили в карколомний вояж у гори. Приголомшливі чотири дні – весь цей час ми насолоджувалися життям та один одним.
Коли ми повернулися, Ганна ніжно подивилася на мене і запитала, чи не хочу я повернутися до нашої квартири. Звичайно, я погодився. Того ж вечора я упустив фразу про те, що у мене є хороший покупець на одну з наших машин.
Мені навіть не довелося обіцяти Ганні купівлю нового автомобіля для неї. Вона дивилася на мене закоханими очима і сказала, що готова оформити довіреність сьогодні.
Однак ні того, ні другого дня я не хотів займатися оформленням. Мені пристрасно хотілося продовжити наш роман, який знайшов друге дихання, ще хоча б на кілька днів, тиждень, місяць.
Антон дзвонив мені щодня, наполягаючи на переоформленні поки дружина дала згоду. Але щоразу я вигадував якісь приводи, щоб не займатися цими справами. Нове життя, в якому ми з дружиною кохали один одного, мені дуже подобалося.
А через пів року Ганна повідомила мені, що чекає дитину. У момент, коли я почув цю новину, я раптом зрозумів, що мені абсолютно байдужі гроші, машини та все, що з ними пов’язане. Відтепер для мене існували лише кохана та наша майбутня дитина.
