fbpx

Я часто самостверджувалася за рахунок подруг. Тепер мені соромно за це

Усі мають погані історії з минулого. Я впевнена. У мене вони тісно пов’язані з моїм самоствердженням через слабших. Адже зі мною у дитячому віці так поводилися інші діти.

Я згрішила. Якби я була католичкою, то коли сповідалася, на святого отця чекали б саме ці історії. Зараз я почуваюся переповненою цими гнітючими думками.

Я так хочу, щоб мені нарешті перестало бути соромно за це. Щоб ці люди, всі мені дуже близькі, простили мене від щирого серця. І мені було б достатньо.

Я часто самостверджувалася за рахунок подруг. Адже хто, як не вони, не можуть мені відповісти. Хто, як не вони, не чекають на удар з боку близького, не засуджуватимуть.

Тепер без алегорій. У першому випадку це була моя найкраща подруга. Мені досі подобається її ім’я. А якщо зустрічаю когось схожого, то мені й страшно, і так хочеться, щоб це була вона.

Що я зробила? Я повела її хлопця. Вона мене благала, а я відчула себе краще, коли все вийшло. Адже я досягла мети. Хоч і ставилася до подруги з трепетом.

Тепер я точно можу сказати – я вважала себе нікчемною і боялася, що я не матиму ніколи того, що мала вона. І змінила реальну дружбу на можливість не бути однією. На додаток, мені було лише 17 років. Я жила тільки цими почуттями тоді і закинула навчання. З цим хлопцем ми розлучилися після кількох років спілкування.

Якось до мене приїхали подруга та її хлопець. Пожити на деякий час. Відразу скажу, з подругою я не спілкувалася до цього кілька років, хоч ми весело проводили час раніше.

Мені треба було помітити, що вона має проблеми з ним та дуже замкнута. Але натомість я вирішила самоствердитися і допомогти їм розлучитися. Точніше, я нічого не вирішила, просто робила це несвідомо.

Я порозумілася з її хлопцем дуже легко, адже він був зацікавлений у мені. Він мені навіть не подобався, але й не був неприємний. А подруга ніколи не приєднувалася до нас під час розмови, хоч я її й кликала. Все це призвело до того, що ми багато часу проводили вдвох, а вона якось сама по собі.

У результаті ми пішли до клубу. Там мій мозок помітив разючу схожість хлопця моєї подруги з моїм колишнім хлопцем. У захваті я повела його пам’ятними місцями, де ми гуляли з тим, на кого він здавався в той момент схожим.

Коли він пройшов ініціацію, ми прийшли до мене де все сталося. Подруга вже поїхала до себе додому, і ніхто не міг завадити нам. А потім настав ранок. І моторошне усвідомлення того, що через свою боягузтво, зізнатися своїй подрузі я не зможу. А тому приховуватиму.

За кілька днів я зрозуміла, що цей хлопець мені зовсім не потрібен. Як друг хіба що. Але ж це неможливо тепер. Тепер уже я відкрито казала йому, що люблю іншого. А він не здавався.

Зустрічав і проводжав мене, але через якийсь час спробував повернутися до подруги. Та йому відмовила, і він залишився сам. Я отримувала задоволення від того, що обійшла її. Я така нікчемна, а вона красива і я її обійшла.

Я не шукаю ні жалю, ні засудження. Я хочу звільнитися від цього і звільнити їх, якщо їх це мучить, так само як і мене. А для цього треба поговорити. Чи не потрібно?

Я знаю тільки, що зараз я не вчиню так, адже усвідомлюю, чому мені хочеться зробити так чи інакше. Тепер хочеться вірити, я навчилася аналізувати. І мені зовсім не хочеться завдавати болю ще комусь. Але що робити з тим, що я колись давно наробила? Я не знаю

Related Post

А сусід виявився розумніший, жінку під руку і з нею на заробіткиА сусід виявився розумніший, жінку під руку і з нею на заробітки

У сусіда і хата біліша, жінка миліша, казав мені завжди батько. А я й не вірила йому ніколи. А тепер, коли на свої хліби пішли, то розумію про що він

Не можу забути шкільне кохання, цей ідеал наче в моїй голові, я не уявляю себе з іншим чоловікомНе можу забути шкільне кохання, цей ідеал наче в моїй голові, я не уявляю себе з іншим чоловіком

Я хочу вам розповісти про своє не взаємне кохання. В перше я його побачила в 7 класі. Він був моїм одноклассником. Я перевелася в його школу, через сімейні обставини, сиділа