Напевно, багато хто вважатиме мене дурною. Саме тому я не можу поділитись цим лише на анонімно. Я дійсно збожеволіла від закоханості в сусідського хлопчика років 14 на вигляд. Мені самій 25. Раніше я не звертала на нього уваги – маленький зовсім був. А останній рік, коли почав дорослішати, я не можу викинути його з голови.
Ми мешкаємо в одному під’їзді. З ранку йду на роботу, він до школи, тож перетинаємось. Увечері так само. Як на зло, ми зустрічаємось так щодня. Коли я перебуваю поруч із ним, у мене все всередині перевертається, серце б’є, як молот по ковадлі, стає важко дихати.
Почуття ніби температура підіймається. Я заплющую з усієї сили очі, опускаю голову аби не побачити його. Але все одно не допомагає.
Я стала пізніше виходити з дому, затримуватись на роботі, щоб не зустрічатися з ним. Але все одно особливо не допомагає. Він завжди в мене перед очима. У вухах щохвилини звучить його голос.
У мене у квартирі вікна виходять у двір. Іноді бачу там свого коханого на лавці, як він обіймає якусь дівчинку ровесницю. Я в таких випадках відходжу від вікна і гірко плачу.
Я не знаю як це пояснити. Проблем із чоловіками у мене ніколи не було. У школі було щасливе перше кохання, яким багато хто позаздрив би. У студентські роки також були пристойні романи. Донедавна теж зустрічалася з людиною. З усіма своїми колишніми я мирно розходилася.
Друзям я теж ніколи не була обділена. Наявність у мене проблем із головою теж виключена. Я працюю на дуже відповідальній роботі, де регулярно проходжу комісії із психологів та психіатрів. І ніхто з них мені ще жодної претензії не дав.
Я що тільки не робила, щоб розв’язати цю проблему. Їздила на два тижні у відрядження, потім місяць жила на орендованій квартирі, щоб не бачити його. Шукала собі хобі – малювала, в’язала, шила. Шукала нові стосунки на сайтах знайомств та інших місцях. Нічого не допомагає.
Підкажіть, як розв’язувати цю проблему.
