Ми з Анею – кращі подруги. Вона завела собі ще на першому курсі інституту коханця на 15 років старше, зустрічаються вже років зо три. Ігор живе в іншому місті, а в наше приїжджає по роботі (вахта).
Вона мене довго не знайомила. Сама Аня росточком маленька, метр п’ятдесят, і її Ігор майже такий же, трохи вище. З животом, вусами, сивиною у волоссі – коротше, особливо хвалитися нічим.
Мені все було цікаво, чим він її привабив, хотілося заради цікавості познайомитися. Ну, якось восени перед листопадовими святами він приїхав до нашого містечка по справах зі своїм племінником, Юрою.
Попросив запросити подружку, ну, Аня мене і покликала.
Виявився цей Ігор цілком нормальним начебто мужиком, не страшний, не гарний, як у нас кажуть “зійде для сільської місцевості”. Юра цей був одружений, так що я так … склала компанію, щоб не було нудно.
Ми сиділи, випивали …. Аня з Юрою поїхали за алкоголем (він не пив, так як йому було потрібно ще нас по домівках розвозити), а ми з Ігорем залишилися удвох у квартирі Юрія. Не знаю, що у нього в голові переклинило, та й я вже була під градусом, в загальному, у нас все сталося …. якось по-швидкому, я взагалі не зрозуміла, як. Дуже все пристрасно було. Неначе нас прямо кинуло в обійми одне одному …
Ми тільки встигли одягнутися, тут повернулися Аня з Юрою. Звичайно, я нічого їй не сказала, та вона нічого й не помітила. Ігор взагалі поводився так незворушно, я прямо була вражена.
Потім вони мене довго нікуди не кликали, їздили вдвох. А мене на ньому немов зациклило. Аня про нього розповідає, а я думаю “да уж, дуже він у тебе хороший, ха-ха-ха”, ну і все в цьому роді. І прямо розпирає мене розповісти їй, який він насправді вірний. Загалом, якось вона пішла і залишила вдома телефон. Я списала його номер собі і написала йому смс. Нічого такого, просто запитала, як там поживає Юра. І підписалася.
Передзвонив. Зав’язалася розмова, він мені натякнув, що ось Юра скоро приїде і можна буде все повторити. Приїхав Юра, і ми поїхали знову на квартиру. Юра в цей раз до мене відверто клеївся, і мені майже довелося його послати куди подалі. А Ігор був з Анею. Нічого не вийшло у нас.
На наступний день Ігор сам мені подзвонив, мовляв, чого ти питала про нього, а сама хлопця відшила. Ну я йому і сказала, що хотіла з ним бути, а не з Юрою цим. Він так помовчав і простягнув “поняяятно”. Ну, розмова особливо далі не клеїлась. Коротше, я зрозуміла, не особливо йому ідея припала до душі.
Я довго терпіла потім, але якось увечері зателефонувала і сказала, що хочу з ним побачитися. Ігор попросив не дзвонити, мовляв, робота, зайнятий. Сказав, що сам зателефонує … і ось уже два тижні пройшло, а не дзвонить, хоча я бачу, що з Анею він розмовляє.
Виходить, уникає мене. А я постійно думаю про нього. Ревную, коли він дзвонить Ані. Якась дурість, звичайно, але ось прямо сидить він у мене в душі. Але я, схоже, йому не подобаюся. Ось візьму і все-таки викладу все Ані, нехай знає, який у неї він прекрасний. Використовував мене, а тепер, виходить, не потрібна. Прикро.
