Коли я була молодшt, мені здавалося, що я стану найщасливішою жінкою на планеті, коли вийду заміж. А коли в мене з’явиться дитина, то щастя це вмить подвоїться або навіть потроїться. Як я помилялася! Не знаю, що роблять після весілля інші пані, але я почала гарувати як кінь.
Ми з чоловіком дуже хотіли своє житло, тому постійно працювали понад норму. За кілька років нам вдалося внести перший внесок за квартиру. Потім я вже була при надії, але працювати не перестала аж до пологів.
Маніакальна ідея заробити якнайбільше грошей, щоб влаштувати своє гніздечко, змінилася зароблянням грошей на майбутнє навчання дитини. Ми з Вовою до цього питання вирішили підійти ґрунтовно.
Нині нашій дочці 6 років. У вересні йти до школи. А я просто не витримую. Робота-будинок, будинок-робота. Ось і все моє життя.
Встаю рано вранці, приводжу себе в порядок, потім буджу дочку та чоловіка. Збираю дитину на підготовчі гуртки. Приходжу додому пізно увечері, готую вечерю. Мене вже від цього готування просто верне. Адже я зовсім не люблю стояти біля плити.
Моя воля, я вже давно найняла б нам якусь куховарку. Але чоловік проти. Каже, що пускати до хати чужих людей не хоче.
У цьому кругообігу я банально не знаходжу часу на себе. Не пам’ятаю, коли я востаннє читала книгу. Хоча раніше читання було моєю пристрастю. У вихідні ситуація не змінюється. Чоловік вирячився в телевізор, у другій кімнаті живе донька. А мені і їй час треба приділити, і з чоловіком побути. Особистого простору нуль.
Я думаю про розлучення дедалі частіше. З самого початку нашого спільного життя я відкладала гроші, щоби була фінансова подушка безпеки. Відсотки капали і тепер там пристойна сума грошей. Я навіть не проти купити собі окрему квартиру та жити там. Нема вже сил просто.
Сиджу на заспокійливих, здоров’я погіршується. Як інші справляються? Жінки, розкажіть!
