Моя донька вирішила виходити заміж. Вже вона там раз була. Не довго. Історія мені та і досі не зрозуміла, бо чого вони розлучилися я не доперла.
Але мені дуже подобався той хлопець, він був надзвичайно добрий, ніколи не відмовляв мені в допомозі. А новий кавалер моєї Соні це просто щось з чимось.
По перше на 10 років старше за неї. По-друге без житла свого. Точніше він досі з батьками жив, але мою Соню вирішив на зйомну квартиру вести а не в відремонтований будинок свекрухи.
Соня мене переконує що це її рішення було виключно. Тим не менш не вірю я в це. Машину, яку її теперішній чоловік купував для себе віддає тепер батькам, каже починає нове життя. Я от щось зрозуміти не можу, все батькам повіддавав, а сам.
Адже вони ж молоді ще, краще було б якби вони на машині їздили. Та Соня моя відмахується, не хоче і чути нічого, пояснює мені що вони самі зароблять. Якщо геть буде вже туго і тяжко то тоді до батьків.
Я б і сама не проти, але в мене невеличкий будинок на околиці міста, ну куди я їх поселю, в прохідну кімнату, яка мені відразу і їдальнею служить? В моя спальня так взагалі 11 квадратів всього має.
Ні, в мене нема куди. Свекри мають будинок в 3 кімнати, невеликі, але ж вже 3.
Та і не в квартирі, не в будинку і не в машині справа. Просто не подобається мені ні цей Славко, ні його сімейка. Ні грошей не відкладають, живуть одним днем. Ну і що я такого сказала, я ж доні хочу тільки всього самого найкращого.
