Вже понад рік моє подружнє життя котиться до біса. Скажу чесно, я вже немолода. Минулого місяця мені виповнилося 36 років. І ось до цього часу ми досі з чоловіком не встигли придбати дитину. А все тому, що ми вирішили спочатку будувати кар’єру.
Коли хотів дитину він – у мене не було часу. А потім уже захотілося і мені малюка, але чоловік попросив ще трохи почекати. На той час у житті був переломний період, і він міг стати директором великої фірми. Керівником він таки став, а ось тема «дітей» знову закрилася на невизначений термін.
Звичайно, якби були діти, наше життя кардинально змінилося б. Але так уже склалося, що їх поки що немає і можливо взагалі не буде. Нещодавно я була у лікаря, і лікар мене засмутив: якщо ми не зважимося на малюка найближчого року, то пізніше у мене можуть виникнути проблеми.
З одного боку, це було так прикро. А з іншого, я розуміла, що він має рацію. Тому, прийшовши додому, почала знову тиснути на чоловіка, але він мене не підтримав.
Мій чоловік за останні роки нашого з ним спільного життя дуже змінився.
Він став часто затримуватися на роботі, а у свята їхати у термінові відрядження. Я навіть почала підозрювати, що в нього хтось з’явився на боці. І раптом мої побоювання підтвердились. Коли чоловік був у душі, до нього на телефон прийшла смс-ка. Я з цікавості вирішила її прочитати.
Смс була від якоїсь Каті з текстом: «Чекаю повторення вчорашнього вечора, коханий. Сподіваюся, твоя дружина ні про що не здогадалася?” Звичайно, я не витримала і полізла читати всю історію листування чоловіка з цією Катею. Виявилося, їхні стосунки вже тривають понад рік.
І зустрічаються вони з нею чи не щодня. Я у своїй голові прокрутила всі варіанти, хто б це міг бути. На роботі у чоловіка жодних Катерин немає. З-поміж наших знайомих дівчат я теж не пам’ятаю такого імені. А потім до мене раптом дійшло, що то за таємнича коханка мого чоловіка.
Як з’ясувалося, Катею звуть нашу молоду сусідку. Вона переїхала до сусідньої квартири буквально рік тому. Житло дісталося їй у спадок від бабусі. І ось ця 20-річна дівка модельної зовнішності й стала коханкою мого чоловіка. А що? Добре влаштувалася у житті.
Просто так отримала квартиру в центрі міста, вступила до кращого університету. А тепер ще захомутала чужого чоловіка при грошах. Я не здивуюся, якщо вона незабаром заявиться до мене і вимагатиме відпустити його. Такі зухвалі жінки й живуть щасливо.
А я – дурепа, сиджу вдома, печу чоловікові пиріжки й чекаю його з кожного відрядження. Суворіше з ними треба бути, з цими мужиками. І ось тепер я дізналася, що мій чоловік мене зрадив. Про своє розслідування я не стала йому розповідати, та вдавала, ніби нічого не знаю.
Наступного дня чоловік знову поїхав у відрядження, і я помітила, що моєї сусідки теж вдома немає. Мої підозри вкотре підтвердилися. Ну, гадаю, приїдуть вони, і я влаштую цій фіфі розбірки. Я не збираюся просто так віддавати їй свого чоловіка.
За кілька днів чоловік повернувся додому і відразу ж поїхав до офісу. А я тим часом побігла до сусідки. Постукала у двері, але мені ніхто не відчинив. Після третього разу з-за дверей почувся сонний голос:
– Хто там?
Я голосно вигукнула:
– Твоя сусідка. Відчини двері, треба терміново поговорити.
Двері трохи прочинилися, і висунулося обличчя господині квартири. Я відразу почала на неї кричати. Мовляв, так і так, як вона може лізти до чужої родини, та руйнувати мій шлюб.
Ще я сказала, щоб вона негайно припинила зустрічі з моїм чоловіком. Сусідка, навіть не дослухавши мене до кінця, зачинила двері. Я остовпіла, от нахаба! Навіть слухати мене не стала. Але я все ж сподівалася, що вона відстане від мого чоловіка. Але, як з’ясувалося пізніше, такі дівчата нічого не роблять просто так.
За тиждень молода сусідка сама до мене завітала у квартиру. І тут ми нарешті поговорили з нею щиро. Вона почала діяти по-розумному, не те, що я. Добре одягнувшись і купивши печива до чаю, вона напросилася до мене в гості.
Я її впустила лише для того, щоб нарешті розставити всі крапки над «і». Відпивши трохи чаю, вона завела свою пісню:
– Шановна, ну подумайте самі. Ви вже не молода. Скільки років ви прожили з ним? Років 15 це точно. І за весь цей час не змогли подарувати йому дитину.
А мені він постійно каже, що вже хоче мати дітей, що вже настав його час. Я йому зможу подарувати сина, або доньку, а ти не заважай нам. Нехай твій чоловік буде щасливим. Ти ж хочеш йому щастя, чи не так?
На таку мову навіть не знала, що відповісти. По суті, ця молода сусідка мала рацію. Ми самі винні з чоловіком, що вибрали собі пріоритетом кар’єру, а потім уже повноцінну родину. А тепер ось і вийшла така безглуздість.
Він хоче дітей, але вже не від мене, а від молодої. І як мені тепер бути? Я не можу його просто так віддати їй. Ми з ним стільки побачили та пережили разом. Може, між нами вже й немає тієї пристрасті, що раніше, але є набагато більше. І що мені робити з коханкою чоловіка? Відвадити її від нього, чи все пустити на самоплив?
Я втратила сенс життя. Вночі не сплю, а днями не їм. Вже схудла на кілька кілограмів через нерви. А чоловік навіть не помітив. Може, все-таки варто його відпустити, й нехай хоч хтось із нас буде щасливий?
