-Тобі навіщо стільки макарон? – спитала подруга, – консервувати їх будеш? – Та ні, чоловік сказав, що місяць можна і на вермішель посидіти, от я йому і влаштую “мучне життя”, точні ще макаронне.
Подруга ще якийсь час розпитувала в мене що сталося, але говорити про це не було найменшого бажання. Я взяла свою її пакети пішла додому.
Цього разу на продукти мені виділили вже раптом 1000 гривень і це на місяць. Ні, звісно, молоко, хліб та свіже печиво я б докуповувала, але по розрахункам чоловіка цього мало б вистачити.
Ми живемо не бідно, і перший час звісно я використовувала старі запаси, які вже були в нас. А тепер от, хоче щоб ми прожила на 1000, добре, буде йому на тисячу.
Перших кілька днів я дійсно старалася економити, курку розібрала аж на 4 страви. Приготувала з неї суп, відбивні, підливу, посмажила гомілки. З палиці ковбаси теж аж цілих 5 днів харчувалися, то бутерброди, то омлет, то піцца яка не яка.
Яйця стали нашою коронною стравою. Ну і в результаті місяць я таки витягнула. Запаси всі скінчилися. І цього разу я виставила умови. Тепер чоловік готує їжу на тих 1000 гривень на місяць, сам, без моїх підказок і допомоги, а ні, так я піду від нього.
Вистачило його на 2 дні, і то багато. Хто ж в місті, без свого господарства так проживе, без найменших запасів?
В перший день ми їли дуже смачний борщ, наваристий, з сметаною і квасолею, з м’ясом, пампушками, на інший день їли картопляне пюре з маслом, салатом і котлетами.
І все, баста, в холодильнику лишилося кілька морквину, цибулин і ложка квасолі. Залишки фаршу, з якого я ще з горем навпіл суп зварила.
Чоловік, дякувати Богу, все зрозумів. А я тоді сказала. Я, “кашу з сокири” варити не вмію, ми працюємо, заробляємо, тому повинні їсти як люди, а не економити, потім доведеться все це на ліки витратити.
Все, крапка. А ви згодні, чи ні, як ви виживаєте на такі гроші і чи можливо це взагалі?
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…
У дитинстві я мала чітке відчуття, що мене привели на світ тільки для того, щоб…
Ось вже двадцять три роки я одружена з людиною в якої дуже непростий характер. Сучасні…