Батьки вкотре намагаються примирити мене з молодшою сестрою Кариною. Але я всіляко цьому пручаюсь. З такою ріднею і ворогів не треба. Невже вони думають, що я пробачу її зраду?
Річ у тому, що кілька років тому Карина наполегливо намагалася спокусити мого чоловіка напередодні весілля. Хіба сестри так роблять? У дитинстві ми з Кариною досить тісно дружили.
Щоправда, їй, як молодшій, частенько сходили з рук всілякі витівки. Вона вміла вмовити батьків на зайву цукерку чи морозиво, на ляльку без жодного приводу і навіть на пропуск школи без поважної причини.
Варто було молодшій сестрі заплакати або невинно покліпати віями, як їй відразу все дозволялося. Іноді мене це прямо-таки дратувало, але, найчастіше, Каринка була милою і доброю дівчинкою.
І я кохала її. Єдине, що мені в ній не подобалося – це якраз її вседозволеність. Сестра часто без попиту брала мої речі: одяг, косметику чи планшет. Причому батьки жодного разу її за це не сварили.
Ага, спробувала б я взяти хоч щось із шафи сестри, мені б тут же влетіло по перше число. Складалося враження, що все, що належить мені, за якимось невідомим законом може належати сестрі.
Я просто дивуюся, як ми співіснували в одній кімнаті та не повбивали одна одну. Хоча, правду кажучи, я не відрізнялася жвавим характером. Може, в цьому й був увесь секрет нашої ідилії.
Я досить пізно пішла з батьківського дому – у 26 років. На той час я вже здобула дві вищі освіти, влаштувалася на роботу і встигла зустрічатися з кількома хлопцями.
Щоправда, довгих стосунків у мене поки що не було. Але ось у моєму житті з’явився Діма. На перший погляд, він був тихим і скромним. А потім з’ясувалося, що він має і характер, і чітке бачення свого майбутнього. Я закохалася в цього високого і доброго хлопця безоглядно і погодилася стати його дружиною.
Ми з Дімою стали разом винаймати квартиру. Батьки часто приходили до нас у гості. Я познайомилася з матір’ю та батьком Діми. Але постійною гостею у нашій квартирі стала Карина.
Спочатку її візити почали викликати у мене дискомфорт, а потім – роздратування. Річ у тому, що сестра приходила або з глибоким декольте, або в дуже короткій спідниці.
Часом вона поєднувала це ще й із яскравим макіяжем. У мене почали закрадатися непристойні думки, але я відганяла їх від себе. «Ну, не може ж Карина заглядатись на мого нареченого», – заспокоювала я себе.
Але, як виявилося, дуже навіть може. Усі мої сумніви за кілька тижнів до весілля розвіяв сам Діма. Він просто втомився вигороджувати поведінку моєї сестри. Мій майбутній чоловік розповів мені про те, що Карина буквально стежить за ним.
Вона нерідко буває поряд з офісом, де він працює, або ж приходить у гості, доки мене немає вдома. Крім того, сестра начебто випадково відправляє Дімі свої пікантні фотографії.
А нещодавно сестричка перейшла всі межі та намагалася відверто спокусити мого нареченого. Вона прийшла до нас у гості, коли я, знов-таки, була відсутня. Діма з порога сказав Карині, що я поїхала до батьків.
Але вона все одно залишилася і відповіла, що не поспішає і краще зачекає на мене у квартирі. Мій наречений тільки-но повернувся з пробіжки й вирушив у душ. За іронією долі, замок у двері, що вела у ванну, був зламаний.
Через кілька хвилин після того, як Діма роздягся, до нього прийшла абсолютно без одягу Карина. Вона намагалася обійняти та поцілувати мого нареченого. А ще вона намагалася переконати Діму, що саме вона йому більше підходить. Все це відбувалося всього за два тижні до нашого з Дімою весілля!
Коли я слухала всю цю розповідь, у мене волосся стало дибки. Я не могла повірити в те, що мене зрадила рідна сестра! Я вирішила дати їй шанс виправдатися і безпосередньо поставила Карині питання про Діму.
На мій подив, сестра не стала відпиратися. Вона зізналася, що їй подобається Діма, і вона не бачить нічого поганого в тому, щоб дати йому вибір перед весіллям.
– Він же повинен вибрати найкращу, чому б йому не дізнатися, що він подобається ще й мені? – невинно кліпаючи очима, сказала сестра.
Звичайно, після таких одкровень не могло бути ніяких розмов про те, щоб покликати Карину на наше весілля з Дімою. Щоправда, батьки, навіть знаючи обставини нашої сварки, все одно намагалися примирити нас.
Власне, вони продовжують ці спроби досі. Мати з батьком наївно вважають, що час вилікував мою рану, і я зможу пробачити сестрі. Але я не можу і не хочу вибачати Карині.
За цей час вона навіть жодного разу не просила вибачення за свій вчинок. Тож, вона вважає, що правильно тоді вчинила. Навіщо їй примирення? Я ж не вважаю за потрібне впускати у своє життя зрадницю.
Хіба кровна спорідненість може спокутувати те, як вчинила Карина? Я вже втомилася пояснювати матері, що не хочу спілкуватися із сестрою. Для мене вона зникла шість років тому, коли вирішила спокусити мого чоловіка. Але мама наївно каже:
– Доню, ти ж знаєш, хто минуле згадає… Адже нічого поганого не сталося. Помиріться, будь ласка, з Кариною. Не справа це – рідним сестрам один одного цуратися.
– Мамо, я не хочу спілкуватися зі зрадницею. Моя сестра давно перестала існувати. Одна справа – взяти чужу річ, і зовсім інша – намагатися забрати нареченого. І нічого не трапилося тільки завдяки шляхетності Діми, – відповіла я матері.
Мама тільки зітхає після моїх слів і продовжує сподіватися на краще. А мені, якщо чесно, і так добре, без всіляких сестер.