Історія моя сумна, тільки тому буду намагатися жартувати, щоб не занудьгували. Просто уточню, що це єдина моя помилка, про яку шкодую, шкодувала і буду шкодувати все життя. І, якщо повернути час назад на 22 роки, то все могло б бути інакше.
Початком всього були сливи, так, такі ласощі, які мій організм ковтав мало не з кісточками вранці, вдень, ввечері й навіть вночі. Організму було 8 рочків, і він не розумів, чому його потягли до лікаря. А все просто – якщо людину тягне на мокре і вона при цьому багато п’є, їсть і пісяє, то це діабет!
Моя улюблена мама сказала страшну новину:
– Будь готова, доця, але відсьогодні я буду колоти тобі уколи, а потім ти будеш колоти сама собі їх все життя!
Веселого було мало, але радувала підслухана випадково розмова тата і лікаря, що, мовляв з таким діагнозом люди не простягають понад 15-20 років, а значить колотися мені не все життя, а тільки відведений термін.
Просто це був 1982 рік, це були залізні киплячі шприци з товстезними голками, від яких хотілося бігти далеко, далеко. Але я була оптимісткою, тому ями й шишки на ручках, ніжках і дупі сприймала як прикрасу, але історія не про це.
Було прийнято чітке рішення десь в 1990-му, коли пішли ускладнення на органи (очі, ноги, нирки). Здавалося все йде за планом, а значить ніяких чоловіків, ніяких весіль і ніяких дітей.
За життя, завдяки своєму зодіаку (Стрілець) я любила більше надавати знаки уваги, у вигляді флірту хлопцям, ніж отримувати аналогічне від них, бо як ми Стрільці, як виявилося, любимо «полювати».
Все перевернулося з ніг на голову після знайомства з Андрієм. Він був непорівнянний ні з ким і я закохалася, знову таки з думкою, що мені-то два роки залишилося (я завжди так думала і навіть зараз).
Вистачило нас на цілий рік! Він теж був Стрільцем і нам було цікаво. До спілкувалися так ми до вагітності. Все. Крапка могла б бути, але прийшов час до опису моєї помилки.
Андрій дуже зрадів цій новині, хоча все розумів (сам лікар), але дуже хотів доньку, а я попросила зробити мені укол, тому що ніяких чоловіків, ніяких весіль і ніяких дітей.
І він зробив і пішов (народив з новою дружиною дочку, а потім двійню і щасливі) і я щаслива за нього (це правда) любила дуже.
А мені жилося і не вмирати й не народжувати. А звинувачувати нема кого! Тільки саму себе. Тому, дівчата! Ніколи нікого не слухайте! Пробуйте, ризикуйте! Бо тільки, пробуючи, дізнаєшся напевно вийде чи ні! Це не тільки мова про діток, а про все, про все!
А заміж я таки вийшла, чоловік любить мене, а взаємна любов на жаль тільки в ідеалі, і я щаслива, тому що оптимістка, хоч всі мене і кинули.
