Не знаю, як мені жити далі: ні роботи, ні житла, ні грошей та й сім’я теж скоро розпадеться. Почну з того, що в мене було все добре, була хороша робота, а за своєю дурістю я втратила її, думала, що знайду краще. Тут ще й несподівано завагітніла, і пошуки роботи увінчалися крахом, бо в такому стані на роботу ніде не беруть.
Мій чоловік (у нас цивільний шлюб) спочатку зрадів, що в нас буде дитина. Але потім не знаю навіть чому, життя перетворилося на пекло. Кожні вихідні він почав гуляти, та й посеред тижня теж може зникнути десь ввечері. Це, напевно, у всіх мужиків логіка така, що раз ти вагітна, то куди ти вже дінешся, все терпітимеш, та й кому ти така потрібна?
Минулими вихідними він прийшов додому так добре погулявши, що ледве стояв на ногах. Звичайно, посварилися, і він навіть перегнув палку. Я зібрала речі та поїхала до міні готелю. Залишила там речі і вийшла на вулицю, знаю, що ви відразу захочете сказати, що це погано, мерзнути бувши вагітною, але з постійними стресами не можу знаходитися в чотирьох стінах.
До мене підійшов незнайомий хлопець, ми з ним довго розмовляли, і потім я з ним якось переспала, що зараз навіть згадувати гидко, сама не знаю, чому я це зробила? Чи від образи, чи від самотності на той момент. Потім мені зателефонував мій чоловік, і я приїхала назад додому, хоча ми не розмовляли на той момент.
Дитину цю я вже ненавиджу, через неї я не можу влаштуватися на роботу. Тоді стала б незалежною від обставин, і точно від чоловіка поїхала б. Позбутися її нема грошей, та й на пізньому терміні нічого робити лікарі не будуть.
От і живу зі страхом, що дитина небажана. Постійні стреси через сварки з чоловіком, а що як через це вона хвора народиться? Та й із чоловіком жити після всього, що він зробив, не можу, були б гроші, поїхала б, куди очі дивляться.
Ще мучить і те, що переспала з якимсь незнайомим хлопцем не від великого розуму, тепер думаю, а раптом він заразив мене чимось? Набридли ці чотири стіни, сил немає, просто вити хочеться від безвиході.
