– Я просто навмання знайшла його за параметрами пошуку в соц.мережі, а потім все дивном чином обернулося

Історія моя весела, ні смутку, ні страждань, ні образ, ні зрад в ній немає. Все так і почалося, просто, на одному диханні.

Я розлучилася зі своїм хлопцем. На вулиці йшов дощ. Було дуже холодно. Комп’ютер, як на зло, був зламаний. Але треба було якось себе розважати.

Єдине, що спало мені на думку – це телефон. І великий і могутній ІНТЕРНЕТ!

Зайшовши в соціальну мережу, я не стала листуватися зі своїми друзями. Я відкрила пошук і навмання вибудувала параметри. Знайшла. Авторизація. Прийняв. Вітання.

Так все і почалося. Ми довго листувалися, але ніякого натяку на флірт або романтику не спостерігається. Загалом, ми були просто віртуальними друзями. Ділилися найпотаємнішим, немов дві давні подружки. Навіть збиралися якось зняти квартиру в Харкові, але потім виявилося, що ні в нього, ні в мене немає грошей на оренду квартири.

Через місяць, інший, я зрозуміла, що сумую, коли його немає в мережі. Здається, закохалася. Я вирішила, що приховувати таку чудову правду буде досить нерозумно, і написала йому, зайшовши здалеку. Він навіть не зрозумів, що мова йшла про нього. І якось «про між іншим» згадав, що він поки взагалі не хоче відносин.

 Я чекала довго і наполегливо. Але потім мені це набридло. У мене з’явився хлопець, потім інший, потім третій. А потім, мій віртуальний друг все-таки нарешті схаменувся.

Він випросив мій телефон. Я, звичайно, із задоволенням дала йому номер, попередньо трохи поламавшись.

І ось ми вирушили на перше побачення. Все прям як в казці! Ідеально! Шикарно! Минуло вже кілька років, а ми як і раніше знову і знову закохуємося одне в одного. А ще ми з нетерпінням чекаємо нашого весілля і народження дітей!

Author

Recent Posts

Чоловіча угода…

Павло стояв на порозі своєї квартири, ніяк не наважуючись подзвонити у двері. Там, за дверима,…

8 години ago

– Бачу, ти постаріла: змарніла, круги під очима, та й постать не та, що була раніше, – уїдливо помітила свекруха

– Таня! Ти? – гукнула Наталя Семенівна жінку у старому зеленому плащі. Вона була одягнена…

9 години ago

Зупинка долі…

- Пані, не знаєте, автобус уже пішов? - до зупинки підбіг захеканий мужик. Саме мужик,…

10 години ago

– Невже це доля? – майнула думка. І Микита підкорився їй…

Він брів нічним містом, сильно хитаючись, після прийняття доброї порції міцного. Куди забрів? Його це…

11 години ago