Я такий щасливий, що в нас нарешті буде дитина! – порадував мене чоловік, а я розплакалася

Ми з чоловіком жили у щасливому шлюбі майже десять років, у нього гарна робота, та і я непогано заробляю. Квартири, що залишилися нам від батьків, ми продали невдовзі після одруження і купили собі невеликий будинок з ділянкою в межах міста. Не життя, а казка!

Тільки одне затьмарювало наше життя – в нас не було дітей. Скільки ми не намагалися, якими тільки лікарями не ходили – все марно.

Друзі радили нам подумати про штучне запліднення чи сурогатне материнство, але чоловік категорично відкидав усі ці пропозиції.

Помалу ми змирилися з таким станом речей і почали жити далі, займаючись кар’єрою та домашніми справами.

Незабаром я помітила, що чоловік до мене охолов, наче моя нездатність завагітніти зробила мене непривабливою в його очах. Я влаштовувала сцени, закочувала істерики – на пару місяців це допомагало, життя поверталося у звичне, але потім все починалося заново.

Я почала думати, що чоловік мені зраджує, що знайшов собі жінку на боці, і, увімкнувши режим божевільної ревнивиці, копалась у його телефоні, приїжджала до нього на роботу, навіть приватного детектива найняла для стеження!

Чоловік був вірний мені, просто він перестав бачити у мені жінку. Я стала для нього другом, партнером по життю, співмешканкою.

Наша фірма святкувала підписання великого контракту, вечірку проводили в ресторані. Чоловік без проблем та ревнощів відпустив мене відпочити з колегами. Я чудово проводила час, як раптом до нашого столика підійшов молодий смаглявий хлопець.

– Мене звуть Луїс, – чудово українською представився він, – дозвольте запросити вас на танець?

Розпалена міцними напоями та постійною зневагою чоловіка, я відразу ж погодилася.
Коли долоні Луїса опустилися мені на талію, мене немов струмом пронизало, я притулилася до хлопця всім тілом. Він відчув моє бажання і, посміхнувшись, міцно стиснув мене в обіймах.

Після танцю я присіла за столик до Луїса, ми з ним спілкувалися і сміялися, виявилося, що він приїхав до нашого міста на стажування в нашу фірму, його мати українка, тому мовою він володіє гарно, хоч тато його італієць.

Весь вечір ми спілкувалися, пили, танцювали, але все колись закінчується. Луїс провів мене до таксі.
– Бувай, – сказала я і простягла йому руку.

Він раптом швидко ступив до мене і поцілував у губи, я охоче відповіла на поцілунок.

Не знаю, як це сталося, але за пів години ми опинилися з Луїсом у ліжку в його квартирі. Я просто віддалася пристрасті, яка мене охопила, розчинилася в ній, не думаючи про наслідки.

Повернулась до чоловіка я лише під ранок, він нічого не сказав мені, просто простяг склянку мінеральної води та відправив у душ.

Через пару тижнів мене почало нудити вранці, в черговий раз, забігши у ванну кімнату, я побачила на полиці тест на вагітність.

– Що з тобою, кохана? – Запитав чоловік, коли я вийшла з ванної, – на тобі обличчя немає!

Я тремтячими пальцями простягла йому позитивний тест. Сказати, що чоловік був щасливий – нічого не сказати!

Я просто тонула в ласці та ніжності, він знову став тим палким юнаком, в якого я закохалася!

Увесь перебіг очікування дитини чоловік оточував мене ласкою, турботою і любов’ю, а я внутрішньо стискалася від страху, розуміючи, що дитина може бути й не від чоловіка!

З Луїсом я, звісно, ​​не зв’язувалася. Та й не змогла б, навіть якби захотіла – ні телефонного номера, ні адреси, ні навіть прізвища його я не знала.

Дитина зʼявиться через пару тижнів, лікарі кажуть, що малюк здоровий і міцний, чоловік вже підготував для сина кімнату, накупив іграшок і всього, що може знадобитися малюкові та його мамі.

Я ж чекаю появи сина з жахом – раптом зʼявиться здорове і міцне маля зі смаглявим італійським корінням? Розповісти чоловікові про зраду в мене не вистачає духу, адже він такий щасливий!

Я кохаю свого чоловіка, він буде чудовим батьком, я не хочу, і ніколи не хотіла розлучатися!

Чи я зробила велику помилку тієї ночі? Так, зробила! Однак ця помилка дозволила і дозволить мені випробувати радість материнства, а це я ні на що не проміняю!

У будь-якому разі та ніч кардинально змінила моє життя і з наслідками мені доведеться розбиратися.

Отже, я мовчу, сподіваючись, що пощастить і мені вдасться зберегти в таємниці свій ганебний секрет. Розповідати все чоловікові чи ні я вирішу після того, як малюк з’явиться на світ.

You cannot copy content of this page