Я поки не зраджую чоловікові, але мені нудно й одноманітно жити. З Ігорем ми дуже рано зустрілися, коли мені було 16, а йому 24 роки.
Через рік одружилися, а ще через рік у нас народилася донька Арішка. Так що живемо я вже 9 років. Живемо нормально, не бідно і не багато. Дочка росте, в школу вже ходить. Закоханість пройшла, залишилася прихильність.
Всі проблеми, за якими варто було сперечатися, ми вже вирішили, притерлися одне до одного. І ось в цьому році я стала розуміти, що мене заїдає одноманітність мого життя: робота-дім-плита-комп’ютер-телевізор-диван.
Я навіть не знаю, чого такого особливого хочеться. Друзів ми маємо, в гості ходимо, на природу виїжджаємо, в зоопарк, в кіно не часто, звичайно, але буваємо.
І ось я знайшла собі розвагу: просто на вулиці, гуляючи з дочкою, познайомилася з чоловіком. Слово за слово – обмінялися телефонами. Далі – більше – Віктор став зустрічати мене з роботи, дарувати квіти, довго засиджуватися зі мною на дитячому майданчику.
Повірте, ми з ним просто розмовляємо, ділимося перипетіями побуту і роботи. Ось тільки я розумію, що Вітя в розлученні, то, можливо, для нього бесіди зі мною носять не просто дружній характер, хоча ні про що «такому» він не говорить.
Потрібно було б запитати, поставити якісь крапки над «i», але, чесно, не хочеться і страшно, що наша дружба закінчиться. Так приємно відчувати, що я потрібна, за мною знову доглядають, хочуть побачити й зробити для мене щось приємне. Ось така розвага.
А тепер можете мене засудити ще більше, але все одно, я хочу про це розповісти. Буквально тиждень тому я в соцмережі познайомилася ще з однією чоловіком – Савелієм. Ми зустрілися.
Зустрілися як давні знайомі. Цілий вечір бродили по місту, Савелій розповів про багато, про що. Людина він не бідна. Навіть хоче ось зараз повести мене в магазин і купити модні речі.
Але навіть не беручи до уваги подібні варіанти – мені просто цікаво з ним спілкуватися. Більш того, мені цікавий сам спортивний інтерес зустрічей і бесід з іншими чоловіками так, щоб про це не дізнався чоловік. Подобається відчувати себе потрібною і бажаною. Ось, наприклад, два дні тому, щоб вийти ввечері на зустріч з Савелієм, я попросила подругу прийти до мене додому і нібито забрати мене на зустріч однокласників.
Соромно й одночасно не соромно. І часто хочеться просто розповісти про таких своїх невеликих пригод від нудьги. Імена змінила. Чоловіка я не кину. Мені з ним добре. Виправдовуватися не хочу. Просто поділилася.
