Я відмовила хлопцю, який мене кохав, і зрозуміла що наробила, коли вже завагітніла від іншого

Мені 30 років. Почалося все три роки тому, коли через спільних знайомих я познайомилася з хлопцем Максом. Він був молодший на 4 роки, мені він подобався, але стосунки з ним я не розглядала, завжди думала, що молоденька дівчинка йому підійде більше.

Пройшло близько 2-х років, я так само була вільна, і ми так само віталися і розмовляли при зустрічі, як одного разу він мені запропонував стосунки. Скажу відразу, я дуже розгубилася, не знала, що відповісти тут ще поряд були наші спільні знайомі, і я почала бурмотіти, що я стара для нього і все інше.

Все було дуже несподівано, тим більше, що сильно хворіла рідна мені людина, і мені здавалося, я взагалі не мала права на стосунки. Далі все пішло так, як і до цієї розмови. Я мучила себе, що все так сталося, але не він, ні я, більше цю тему не чіпали.

Через пару місяців я познайомилася з Сашком, він був значно старший за мене. Він пройшовся по мені як танк, на мої заперечення, що нічого не вийде, не реагував. Дзвонив, писав, навіть коли я казала, що нічого не вийде, що ми різні, він просто був поруч, а я заплуталася.

Чим більше я спілкувалася з Сашком, тим більше боялася його зрадити, що він мене так любить, а я так до нього ставлюся. Коли ми були разом, мені було нормально, але коли я лишалася сама, я розуміла, що не зможу з ним.

Тут якось знову в моєму житті все більше почав виникати Макс, він обережно і дуже не нав’язливо, як би, між іншим, пропонував спілкування. Я розуміла, що мені краще буде з Максом. Він знав, що в мене є Сашко, я посміхалась і нічого не могла сказати. Макс, попри вік, надійний і працьовитий, з ним мені було легко і просто, хоча між нами нічого не було крім дружніх стосунків.

Я почувала себе зрадницею. Потім у моєму житті настала дуже чорна смуга – не стало близької мені людини. Я збожеволіла від горя і просила Бога допомогти йому, говорила, що я вийду заміж за Сашка (він на той час зробив мені пропозиції і чекав відповіді, не квапив) тільки допоможи.

Нехай буду все життя без кохання, але натомість даруй здоров’я моїй рідній людині. Я кричала і билася в істериці в машині, і не знайшла нічого кращого, як завагітніти, щоб вже напевно. Через кілька днів остигнула, розуміючи, що роблю все не так.

Але як з’ясувалося, було вже пізно – тест 2 смужки. Коли дізналася про вагітність, мій близький доживав останні дні. Як проходила вагітність після втрати, описувати не буду, жила, як уві сні. З Сашком стосунки зіпсувалися остаточно, він мене дратував, не спілкувалися місяцями. Я стала ненавидіти його, і якщо колись його турбота розчулювала, тепер тільки дратувала.

Макс ще кілька разів намагався щось запропонувати, я відмовлялася, розуміючи безвихідь, про вагітність він не знав. Незабаром у нього з’явилася молоденька дівчина, як я пророкувала йому. А про вагітність він дізнався, коли я була на сьомому місяці, запитав мене, чи це правда. Я нічого не відповіла. З того часу ми бачилися лише один раз, говорили не дуже, бо були серед спільних знайомих.

Я засіла вдома, виховую сина одна, з батьком дитини нічого не вийшло, я не можу бачити поруч цієї людини, а Макс живе з дівчиною. Я відчуваю, що між нами щось є, але зробити нічого не можу.

Як мені хочеться виговоритись, пояснити йому все! Звичайно, я розумію, що сама винна, але чи можна таке пробачити? Якщо у мене хоч один шанс із 1000? Я розумію, наскільки я винна, але мені дуже дорога ця людина

Related Post

Чоловік дуже зручно влаштувався… За його рахунок, вибачте, купуюється тільки контрацепція…Чоловік дуже зручно влаштувався… За його рахунок, вибачте, купуюється тільки контрацепція…

Я вже подумала, що це якась перевірка, та й взагалі весь час сумніваюся в тому, чи правильно я поступаю. Ситуація така: півроку зустрічаюся з чоловіком. Мені 32, йому 36 років.

Я рада, що ми свого часу не завадили сину здійснити мрію дитинстваЯ рада, що ми свого часу не завадили сину здійснити мрію дитинства

Син із самого дитинства дуже любить собак. Коли йому було п’ять років, ми купили йому карликового королівського сріблястого пуделя. Пропонували кошеня, його хоч на прогулянку водити не треба, але він