Оля нарешті вивела всю свою сім’ю кататися на лижах і повернулася на кухню. Так….що вона хотіла зробити? Помити посуд, завантажити прання, зробити обід і почати прибирання у кімнаті сина … що ще?
У цей момент пролунав дзвінок у двері й Оля поспішила до них — може, щось забули? Оля відчинила двері навіть не дивлячись у вічко і виявила на порозі молоду дівчину.
– Вітаю, ви напевно знайома Наталки. А її зараз немає … Не могли б ви прийти пізніше.
– Знайома Наталки? Ні! Ви Ольга?
Ольга кивнула.
-Ну Тоді я до вас!
І дівчина увійшла до квартири, як до себе додому, роздяглася і просто запитала:
-А капці мені дасте? А кухня де у вас? А помити руки де можна?
Ольга тільки й могла, як невизначено махнути рукою та сказати:
– Там …
Нарешті дівчина сіла за стіл і знову запитала:
– А чаю не запропонуйте мені?
Ольга машинально зробила чай і посунула чашку до незнайомки.
Незнайомка сьорбала маленькими ковтками чай, розглядала Ольгу і мовчала. Ольга теж мовчала, але цей пильний погляд був їй неприємний. Нарешті вона не витримала:
– Ви взагалі хто і що вам потрібно?
– Я? – Незнайомка здивувалася. – Я – Юля, коханка вашого чоловіка.
“Ну ось вам і привіт!” – подумала Ольга.
– Яка коханка? Якого чоловіка? — розгублено промовила Ольга. – Не розумію нічого …
– Ну що тут не зрозумілого? Максим Олександрович – ваш чоловік?
– Мій …
– Ну ось, він і я … ми зустрічаємося.
– Та ти ж у дочки йому годишся! – обурилася Ольга і навіть перейшла на ти.
– Взагалі мені 21 і партнера я можу вибирати такого, якого хочу!
Ольга почала повільно нервувати:
– Я тобі не вірю! Максим не такий!
Юля знизала плечима і дістала із сумочки фотографії:
– Такий… Не такий…Та всі вони такі… Ось, будь ласка, подивіться, якщо не вірите…
Ольга кинула погляд на фотографії та одразу впізнала Максима. Вона просто впала на табурет і запитала:
-І що ти хочеш? Навіщо ти прийшла до мене? Хочеш сказати, що він іде від мене до тебе? Що ти чекаєш від нього дитину?
Юля посміхнулася:
– Оооо! Звісно ні. Я не чекаю дитину і Максим ваш мені не потрібний! Та й він сам вас не покине. Ви для нього “зручна” дружина.
– Тоді навіщо ж ти прийшла?
– Шкода мені вас стало! Ви працюєте на 2 роботах, накопичуєте гроші на його страховки на машину, нові колеса, відпустки, на оплату інституту сину, потім приходите додому і прибираєтеся, готуєте, а він? – Юля хмикнула. – А він прийде додому, на диван ляже з пультиком і дивиться в телевізор … Так! Я це також знаю. А вранці ви йому сніданок, обід із собою та сю-сю-сю…
Юля підняла свою руку і помилувалася каблучкою на пальці.
– Ось бачите … обручка з діамантами та сережки – комплект. Подобається?
Ольга не зрозуміло дивилася на Юлю.
-Не зрозуміла, так? Та це він мені подарував. Дорогий комплект !!!!! Але красивий!!!!! Варто мені тільки натякнути …
-Як подарував? На які гроші?
-А мені не важливо. І речі мені купує які я скажу. А ви все працюєте і працюєте … працюєте і працюєте … і навіть не напружуєте його ні домашніми справами, ні зароблянням грошей … та й самі себе запустили. Все для нього, він у вас головний, а він як… весь вільний час зі мною проводить.
Оля побачила задоволену усмішку на обличчі Юлі і їй захотілося її стерти.
-Та ти … так я … тебе … так …
-Не хвилюйтеся, шановна, – хихикнула Юля. — Відпущу вашого Максима, відпущу. Побуду ще з ним, поки машину мені не купить і кину.
-Яка ти…
-Все, все …. йду, йду, – Юля встала, швидко дійшла до вхідних дверей. -Подумайте над моїми словами, – кинула вона Олі та вийшла.
Ольга так і залишилася сидіти на кухні.
– Олю, ми вдома! — це повернулися з прогулянки чоловік із дітьми. — Зголодніли сильно! Напевно, слона готові з’їсти.
Ольга почала накривати на стіл. Вона так і не зварила суп та взагалі не зробила нічого, що планувала.
– А що, суп у нас вчорашній? — невдоволено простягнув син. — Я такого не буду.
І тут Ольга вибухнула:
– Та що це таке! Я намагаюсь, стараюся! Готую! Прибираю! Намиваю тут квартиру! Готую щодня свіже. А ще й працюю! І що отримую натомість? Ти, – вона грізно подивилася на чоловіка. – Ти як сидів на своїй маленькій зарплаті, так і сидиш! 20 років сидиш!
-Ну, Олечко … ти ж знаєш … велика зарплата – велика відповідальність.
-От і нехай у тебе буде більша відповідальність, а я більше підробляти не збираюся. Я хочу жити, а не виживати! А ви? Два великих тіла! Ви чомусь ніде не намагаєтеся працювати? І чому я маю за всіма вами мити квартиру?
Оля зірвала фартух, одягла чоботи, пуховик, схопила сумку:
-Я теж хочу гуляти!
І з цими словами вийшла з квартири в повній безмовності.
Ольга вискочила з під’їзду. Холодне повітря одразу ж дунуло їй в обличчя і скуйовдило волосся. Вона зіщулилась і одягла капюшон, а руки опустила в кишені — виявилося, що рукавички, як і шапку, вона залишила вдома.
Потім подивилася в один бік, потім в інший і повільно побрела вздовж бульвару. Вона йшла і йшла і ніяк не могла розібратися у своїх почуттях. З одного боку, їй має бути боляче від зради чоловіка, але боляче не було.
Вона була згодна, що сама була винна в тому, що буквально розчинилася в ньому, що робила все, щоб йому було добре і забувала про себе. А вона ж жінка!
Боляче їй було від того, що він дозволив їй звалити всю цю ношу на її тендітні плечі і його все влаштовувало. Боляче було, що якійсь дівчині він купує все, що тільки вона захоче, а їй, дружині, нічого не купує.
“Я просто дуже втомилася. Дуже втомилася” – подумала Ольга. Вона сіла на лаву, затулила обличчя руками та заплакала.
Минула година чи дві, а може взагалі хвилин 5. Їй було не важливо. Ольга просто зрозуміла, що сильно зголодніла.
Ні, додому я не піду. Пообідаю у ресторані. Та й нехай, що це коштуватиме грошей. Та й нехай. Невже я не можу собі дозволити?
Після обіду Ольга ще погуляла трохи по засніжених вулицях, кілька разів зупинялася біля вітрин магазинів і бачила задоволених людей, які ходили туди-сюди: вони щось купували, у них були свої бажання. А що хоче вона, Ольга?
Ольга задумалася і раптом зрозуміла, що ця вертихвістка Юля має рацію — перші її думки були про “бажання” чоловіка та дітей. А сама Оля навіть і не знає що хоче.
“Добре. Почну прислухатися до себе та робити те, що мені хочеться. Ще спробую свої бажання записати”, — подумала Оля і рішуче пішла в бік будинку.
Вдома було все надзвичайно спокійно. Діти та чоловік усе прибрали, помили посуд, випрали білизну і навіть розвісили. Наразі ж вони спільними зусиллями намагалися приготувати вечерю. І це було навіть дуже кумедно.
-Олю! Нарешті ти повернулася! Приготувати тобі чай?
-Приготуй.
Оля сіла на кухні та спостерігала за чоловіком. “Ось як він міг? Знайшов собі молоду дівчинку та розважається з нею. І як мені жити далі?”
Оля не стала допомагати ні чоловікові, ні дітям у приготуванні вечері, а просто пішла та лягла спати.
Ранок зустрів Олю яскравим сонцем. Поглянувши на годинник, вона зрозуміла, що на роботу вона запізнилася безнадійно. Причому години на 3 – не менше. Вона потяглася за своїм телефоном і побачила, що напередодні просто забула ввімкнути будильник.
Оля пройшлася порожнім будинком і побачила, що і діти й чоловік змогли зібратися без неї та навіть приготували їй сніданок — пару бутербродів і написали милу записку.
Оце так!
Їхати на роботу Олі зовсім не хотілося. Вона набрала номер свого начальника і несподівано він дозволив їй залишитись вдома і зробити свою частину звіту віддалено.
Ну просто дивно!
Але Оля, звісно, не стала займатися ніякою роботою — встигне ще. Вона взяла аркуш паперу і почала писати список того, що вона хоче. Спершу йшло туго — всі думки були про своїх рідних і сім’ю, потім вона почала записувати не свої бажання, а просто те, що, на її думку, повинна хотіти жінка — ну теж обручка, наприклад, хоча насправді Оля розуміла, що вона їй не потрібно. А потім бажання просто полилися рікою, і Оля розуміла — так, це саме те, що вона хоче.
Минув час.
-Наталка, привіт! Нарешті зустрілися.
-Юля!
-Як ти? Як Микита? Як батьки?
– Юль, все чудово! Ти класно зіграла тоді! Моя мати справді повірила, що між тобою та батьком щось є, — Наталка посміхалася.
– Уф…а я боялася, що не повірить… Все-таки років мені не багато, а батькам твоїм по 40. Ну там велика різниця у віці… Та й фото – мені здавалося монтаж відразу видно.
– Ні, повірила. І одразу погнала на з Микитою на роботу. І припинила контролювати. І я тепер готуюся вступати туди, куди хочу я, а не в той університет, який вона обрала. Так що… все спрацювало! — Наталка знову досить усміхнулася. — І знаєш, що найцікавіше?
-Що?
-Мати нарешті зайнялася собою, схудла, погарнішала. На роботі робить тільки ту роботу, яка їй подобається, і її просунули та навіть зарплату підвищили. І батько нарешті теж став більше отримувати. Нещодавно наш сусід, ну такий чоловік… при грошах… підкотив до матері, а та з ним пофліртувала трохи. Так батько вчинив скандал. Ну і мати про тебе йому видала – мовляв, знаю я про твою коханку. Вони лаялися, лаялися, потім помирилися і тепер у них суцільне кохання. Ми з Микитою навіть думаємо може в нас братик скоро з’явиться чи сестричка на старості років….
Дівчата засміялися.
– А ще машину вони купили нову. Тепер у них спільне хобі — їздять у вихідні до різних міст і розповідають чим вони цікаві та потім на ютубі викладають. Так що, дякую тобі, Юля, можна сказати ти відродила нашу родину з попелу!
