Почитала тут сповідь, в якій жінка пише, що пошкодувала про те, що народила, і хочу сказати, що я не маю права засуджувати автора, але підтримую думку, що в таких ситуаціях треба не скиглити і скаржитися, а щось глобально міняти.
Грати перед чоловіком в гарну мати довго не вийде, та й нема чого. Якщо ви хочете бути з ним, розкажіть, все як є. Материнство – це інстинкт, можливо, дано не всім.
У мене двоє дітей, дві дочки з різницею трохи більше року. Я закохалася і завагітніла з першого разу, і через тиждень вже зрозуміла, що вагітна. Ми одружилися, зовсім не встигнувши насолодитися одне одним, і тут з’явилася дитина, яка прокидалася кожні 2 години до півроку, я руками прала пелюшки і т.д.
Думала, що це моє покарання. У мене просто не вистачало часу любити свою дитину і тут ми дізнаємося, що вагітна знову. Жахлива депресія роз’їдала мене, я була впевнена, що не впораюся.
Коли народила другу, вона була мало не доношена, така крихітна, як кошеня, що не закричала, у мене почали включатися інші процеси, я уявила, що могло статися непоправне.
Вона погано спала, а тут ще про старшу треба піклуватися – часу не вистачало ні на що. Я стала брати молодшу до себе в ліжко і годувати її, стала багато читати, як і що потрібно робити, зривалася, плакала, ходила до психолога.
Через кілька місяців в мені прокинулося справжнє материнство, через місяць нашій молодшій буде рочок – для мене це найкращий день у моєму житті, адже разом з народженням дочки народилася нова я, так, не відразу, це була праця, над собою, перш за все. І, до речі, саме заради чоловіка, я намагаюся бути найкращою мамою, тому що сім’я – це праця і робота, а діти – це як показник ваших відносин.
Моїй старшій діставалося багато, і крики, і шльопанці, вона стала кричати уві сні, це тривало кілька місяців, поки я не взяла себе в руки. Я навчилася одночасно готувати, тримаючи і заколисуючи на руках одну дитину і годуючи другу.
Не забувайте, діти все вбирають. Щоб зробити щасливою іншу людину – треба бути щасливою самій. Виходьте в люди, спілкуйтеся з подругами по телефону, в соц.мережах, ходіть на виставки, музеї – це займе 2-3 години в день, але якщо ви приділите трохи часу собі, вам стане легше.
Психолог мені радив так, і я ділюся: купіть фарби – малюйте, що душі завгодно, візьміть глину або пластилін – ліпіть з дитиною або самі. Ще можна навчитися вишивати хрестиком або займатися іншою монотонною творчістю, якщо до цього у вас лежить душа.
Слухайте нову музику, прийміть ванну протягом 20 хвилин – це допомагає, придбайте нову кофтинку або колечко, потроху балуйте себе. Якщо у вас є хобі, займайтеся ним або знайдіть нове. Знайдіть людей, які будуть раді просто вислухати вас.
Життя з народженням дитини не закінчується, а починається нове, інший виток її розвитку. І який він буде – залежить тільки від вас. Сподіваюся, що мої слова знадобляться комусь. Дівчатка, ми завжди народжені для щастя, давайте одне одного підтримаємо і допоможемо зробити кроки на шляху до нього.
