Я заплуталася і почуваюся нещасною

Рік тому ми познайомились із чоловіком. Все добре. Кохання і таке інше. Я так взагалі на сьомому небі від щастя. Вже 3,5 роки у розлученні та син 5,5 років. І тут закохалася. Так й як! Розум втратила … і він начебто теж. Мені так здавалося. Через 4 місяці сказав, що дуже любить і хоче дітей від мене. І одружитися хоче. Мені 26 років, а йому 27. І я пішла на цей крок. Завагітніла, ми розписалися. І тут розпочалося.

Уваги нуль. Я не працюю, але займаюся сином. І не сказала б, що вагітність протікає з примхами. Ніколи нікого не посилала по апельсини в ніч – завжди вважала це дурістю. Все роблю по хаті, навіть торти та тістечка почала пекти, завжди чекаю вдома з вечерею. Все чисто, випрано, а натомість нічого. І я не говорю про гроші. Я про кохання та ніжність.

Намагалася з ним розмовляти. І нічого – приходить із роботи і спить. Каже, втомився. Навіть у парк не зводить. Добре, не чіпала до 7 місяців вагітності. А потім почалися інші проблеми: приїжджає з роботи та їде гуляти з друзями. Навіть на весілля ходив без мене. А потім узагалі переїхав до мами. В мене істерики. Я розумію, що так не можна, треба думати про себе і про дитину, але не можу з собою нічого вдіяти.

У мене виникла недовіра до нього і навіть якась ненависть. Я хотіла налагодити стосунки, приїхала до його мами. А підсумок, він увечері пішов гуляти з другом, прийшов лише вночі. Прикро. Тут його улюблений собака живе. Попросила прибрати її з кімнати, де ми спати лягли, бо вона смердить. Мені у грубій формі було сказано, що це його улюблений собака.

І йому байдуже, що я говорю і що відчуваю. Може накричати на мене, образити. І жодної поваги, хоч би за те, що ношу його дитину. Каже, ти задовбала маніпулювати вагітністю, баби й у війну народжували, а тут прямо кричати на неї не можна. Загалом, я не знаю, що робити. Я не працюю. Почуття до цієї людини є плюс страх залишитися однією. Я заплуталася і почуваюся нещасною.