Я жінка рішуча, гаряча. Я б навіть сказала психована. Якщо мені щось не подобається, говорю про це прямо, одразу і досить голосно

Я жінка рішуча, гаряча. Я б навіть сказала психована. Якщо мені щось не подобається, говорю про це прямо, одразу і досить голосно. Розумію, що це отруює життя й оточуючим, і мені, але нічого не можу з собою вдіяти.

Втім, часом і мій вибухонебезпечний характер приносить користь, допомагаючи відвадити від нашої родини різного роду мерзотників. Нещодавно саме стався такий випадок.

У мене є доросла дочка – Настуся. І вона моя повна протилежність. М’яка, наївна, трохи боязка, старанно уникає сварок, ретельно підбирає слова, якщо їй треба сказати комусь щось не дуже приємне.

А ще моя Настуся завжди притягує до себе “не тих” хлопців, що при м’якості її характеру не дивує. Щоразу, коли вона приводила знайомити зі мною та чоловіком своїх обранців, я ледве стримувала себе, щоб не надавати їм тумаків.

Їх було лише троє, але мені вистачило. Один був комірником, що не вмів зв’язати й двох слів та явно полюбляв посидіти за келихом.

Другий майже не пив, але на цьому його переваги закінчувалися. Від цього “принца” смерділо потом, до того ж він не міг надовго затриматися на жодній роботі, через що в його кишені гуляли протяги.

Коли я радила Настусі кидати цих недолугих і питала, навіщо вона з ними зв’язалася, то завжди чула відповідь, що їй шкода їх. І взагалі, вони добрі, а міцні напої чи невизначеність із роботою – це тимчасові явища.

На наше з чоловіком щастя, ні з першим, ні з другим у дочки нічого не склалося. Причому з її ж ініціативи. Щоразу я її просила не керуватися жалістю при виборі хлопців. Жалість – дуже поганий порадник у таких справах.

І кілька місяців тому Настуся знову підібрала якусь ходячу помилку природи. І вони навіть встигли подати заяву. Те, що її новий обранець, Павло, дивак, ми дізнались зовсім нещодавно.

До цього в нас не складалася зустріч, через розбіжності робочих графіків та інших невідкладних справ. І зрозуміти, який із себе Павло, ми могли лише зі слів Настусі.

А описувала вона його нам з найпозитивнішого боку, тактовно замовчавши про його недоліки – зокрема, про звичку хамити без причини. Саме ця звичка і вилізла з Павла, коли він опинився у нас у гостях.

Спочатку все йшло добре. Павло розповідав кумедні історії про свою роботу. Але в якийсь момент він став критикувати мої страви. Спочатку робив це чемно. Мовляв, дуже смачний салат, але огірків тут забагато. Я стримувала свою буйну натуру і відповідала дотепами на ці зауваження.

Але коли справа дійшла до чаю з десертом, мій дах зірвало. До речі, на десерт я приготувала полуничний чизкейк. Це одна з моїх коронних страв, і зазвичай гості його хвалять. Дочка та чоловік також полюбляють цей чизкейк.

А ось Павлу десерт припав не до смаку. З’ївши шматочок, він скривився так, ніби спробував тверді відходи життєдіяльності, після чого видав: “Цей ваш чизкейк віддає губною помадою!”

Я від такої заяви аж чаєм похлинулася. Мало того, що він вголос розкритикував мої кулінарні здібності, так ще й приплів вульгарщину.

Я усвідомлюю, що мої страви можуть подобатися не всім. На смак та колір олівці різні, як то кажуть. Хоча без хибної скромності скажу, що готувати я дуже навіть вмію. Але якщо Павлу щось здалося несмачним, він міг би просто промовчати!

Я, попри свою прямоту, зазвичай так і роблю в гостях, коли відчуваю, що їжа не дуже. У жодному разі не критикую господиню, а відсуваю тарілку убік зі словами “ой, щось я об’їлася”. І все! Ніхто не в образі!

Знаючи про мою можливу бурхливу реакцію, Настуся, нервово посміхаючись, запевнила мене, що її обранець просто пожартував. І чизкейк йому сподобався. А про смак губної помади постійно шуткують на роботі у Павла, ось він і забувся.

Чоловік теж спробував зам’яти ситуацію, навіщось перевів розмову на іншу тему. Тільки я зовсім не заспокоїлася і не відволіклася, але зчиняти крик не стала.

Я мовчки пішла у ванну, відкрила косметичку, дістала звідти одну зі своїх помад – ту, що дешевше, і яку не шкода для мого задуму. Потім я, посміхаючись, повернулася на кухню.

Там я зняла кришку з тієї помади і як би покришила її в тарілку Павлу. Говорив про косметичний смак? Ось і отримуй! Від побаченого і почутого Павло почав видавати якісь нероздільні звуки.

Потім він все ж таки згадав, як розмовляти та просив вибачення, вимовив безглузду фразу “я зовсім не це мав на увазі”. Але мене було не зупинити.

Я взяла ложку і спробувала нагодувати “обранця” дочки шматками помади, як маленького. Типу “за маму, за татка”. Він вивернувся і швидко побіг до виходу.

Настуся вирушила за ним, але згодом досить швидко повернулася. Як з’ясувалося, там трапилося “прощальна промова”.

Павло злякався, що в майбутньому я перейду від годування з ложки до кулачних боїв, а також почну лізти в їхнє життя з Настусею.

От і добре, що мені вдалося відлякати цього негідника, хай і не найкультурнішими методами. Ще не вистачало, щоб він мою Настусю загнав під плінтус.

Так, вона поки що ходить засмучена, але, сподіваюся, потім зрозуміє, що не варто пов’язувати свою долю з такими аматорами самостверджуватись за чужий рахунок.

You cannot copy content of this page