Звичайні сімейні посиденьки закінчилися для нас з маленьким Артемчиком великими проблемами, а особисто для мене розлученням і поділом майна.
Почалося все з того, що чоловік приволік додому величезний ящик з відеоіграми, і приставку, яку він з другом дуже хотів випробувати.
Я то не проти такого відпочинку, адже навіть дорослим чоловікам треба іноді в дитинство впадати, та все завершилося дуже погано.
Коли друг мого чоловіка зайшов в квартиру я відразу зрозуміла, що з ним щось не так, очі були червоними, нежить, та і скоріш за все температура, тому що незважаючи на те, що в квартирі гаряче, він не зняв желетку.
Виглядав хворобливо, постійно виходячи в ванну викашлятися. -Ти що захворів чи що? – звісно я мала це спитати, в мене на руках дитина якій тільки но виповнилося 3 місяці, маленький, геть слабкий хлопчик.
Імунітет в малого, треба сказати, ще з пологового не дуже, і я старалася оберігати його як тільки можна. Не подумайте що я квочка якась, але дитинка маленька, дуже квола, і тут контакт з хворою людиною, я відразу відчула що це не дуже добре.
Я натякнула так злегка чоловікові про те, що дитина може захворіти, і ще пожартувала про те, що нема чого свої мікроби розкидати по всій квартирі.
Звісно зробила це з усмішкою в формі жарту. Та їм скоріше за все не дійшло. Я думаю якби Тарас, той самий друг, побув кілька хвилин, нічого б не сталося, але він навіть на ніч лишився, вночі я чула як він сильно кашляв, як вставав кілька разів пити чай.
Якщо чесно, я була в шоці. Звісно я виказала своє невдоволення чоловікові, але ж ви розумієте, що нічого доброго з цього не вийшло.
Ми посварилися, а через 3 дні в Артемка піднялася сильна температура, я просила чоловіка завезти нас до лікаря, адже я не могла в мороз таку малесеньку дитину маршруткою на інший кінець міста з температурою тягнути, та чоловік мав інші, важливіші справи.
Через тиждень температура спала, а ще через 2 ми загриміли в лікарню з ускладненнями, і в гості, провідати нас, вгадайте хто прийшов? Той самий сопливий Тарас, тільки потім як виявилося ще й з ангіною.
Тепер живу в мами, добре що хоч ангіну ми не підчепили і цього разу йому вистачило розуму не пити сік відразу з пляшки.
З чоловіком подали на розлучення, бо він вважає мене нудною і надто правильною, каже що дитині треба закалятися, імунітет отримувати.
От скажіть, чи це дійсно я така вразлива, чи це а чоловіка в голові одна стружка, нехай той Тарас, він з самого початку мізками не блищав, але чоловік, я досі н емоду пробачити йому, ми в лікарні 2 місяці пробули, через його милість.
Вгадайте скільки разів він прийшов, 5!!! Дитяча лікарня, як думаєте смачно нас годували? Молоко пропало, суміші зробити ніде. Дякую чоловікові що відкрив мені очі на те який він.
