Я у шлюбі зі своїм чоловіком уже двадцять років. Живемо ми мирно і щасливо, якщо не брати до уваги моментів, затьмарених витівками свекрухи. Валентина Іванівна любителька провернути якусь підставу, після чого вона залишається гарною для свого сина, а я виглядаю справжнісінькою сволотою.
Ну а що ще робити на пенсії, окрім як будувати підступи проти невістки?!
Правду кажучи, я довго намагалася полюбити свою свекруху, на багато чого заплющувала очі. Але один випадок кинув мене у відчай, і тоді я залишила спроби стати Валентині Іванівні другом. Але про це трохи згодом.
Спочатку розповім, що витівала моя винахідлива родичка. Крім дрібних негараздів і паскудств, до яких я вже майже звикла, свекруха знала сто й один спосіб, як потріпати мені нерви. Вона казала, що я погано доглядаю за її сином.
Награно пускала сльозу при синові, якщо їй здавалось, що я чимось її зачіпила. Ох, Валентина Іванівна, ще та артистка! В присутності Ігоря, мого чоловіка, вона поводилася зі мною доброзичливо і тепло, не причепишся.
Але коли його поряд не було, жінка включала тирана та деспота. Вона налаштовувала свого сина проти мене, говорила гидоти, натякала, що я нікчемна господиня. Причому робила це дуже акуратно, та завуальовано.
Мати чоловіка тиснула на жалість, нила, як їй самотньо і нудно, напрошувалася жити разом із нами. Чого б я нізащо не дозволила… Свекруха, безсумнівно, дуже хитра жінка.
Її рудий колір волосся, і трохи розкосі очі, лише підкреслювали у ній лисячу хитрість. Вона нагадувала персонаж одного мультфільму, де лисиця вдавала з себе не живу, а потім потай їла рибу з воза рибалки.
Валентина Іванівна майстерно провокувала та маніпулювала. А її наївний син цього не помічав.
Якось, чудовим весняним ранком, ми з чоловіком передчували поїздку до Карпат, та уявляли, як будемо відпочивати, милуватися красою гір у віддаленні від цивілізації.
Квитки куплені, ми весело збирали валізи й були щасливі, що скоро опинимося в безтурботному місці.
А мене до того ж зігрівала думка, що «дорога» свекруха буде в той момент далеко, і точно не зможе зіпсувати нам відпустку. Але мій план зруйнувався, немов картковий будиночок.
Сталося непередбачене. Я була на позитиві рівно до тієї хвилини, поки не пролунав телефонний дзвінок. Цього разу мати чоловіка приготувала надто неприємний сюрприз.
Якось вона дізналася про наш швидкий від’їзд. Можливо чоловік проговорився, хоч я і просила притримати все в таємниці. Свекруха також вирішила відпочити, примудрилася забронювати кімнату в нашому готелі! У номер поруч із нами!
Зателефонувала вона, щоби поділитися цією «радісною» новиною. Я була шокована! Мені хотілося плакати! Але вдіяти нічого вже не можна було. Я, звичайно, висловила чоловікові, що розраховувала на відпочинок удвох. Але мій благовірний лише розводив руками.
Напевно, багато дівчат, чиї стосунки зі свекрухою не ладналися, зможуть мене зрозуміти. Навіть зайва година, проведена в суспільстві нелюбої людини — справжнє пекло!
У результаті ми вирушили до Буковелю разом зі свекрухою.
Заселилися в сусідні номери, що було дуже зручно для Валентини Іванівни, адже вона так і норовила зазирнути до нас. Усі два тижні ми підлаштовувалися під свекруху. То їй спекотно, то мокро, то ноги втомилися, то спина, то голова, то їжа гостра…
Ігор уже й сам не радий присутності своєї матусі у нашій «незабутній» подорожі.
З того часу минуло кілька місяців. Я твердо усвідомила, що мою свекруху доведеться прийняти такою, якою вона є. Або знайти собі нову.
Але я дуже люблю чоловіка, і ніколи його не кину. Не доставлю Валентині Іванівні такого задоволення! Можливо у когось зі свекрухами по іншому, але у мене, на жаль, ось так. Можливо хто знає, як приборкати скажених свекрух?
