Зі мною нещодавно сталася одна неприємна історія.
Мені 30 років, одружена, діток поки, на жаль, немає. Працюю вже 6 років у одному колективі. У кабінеті нас 3 дівчини. Ми начебто всі дружні, постійно чимось одна одну пригощали, ніколи не сварилися, часто виливали душу, давали поради одна одній. І особливо подругами не назвеш, але й не чужі, бо перебуваємо разом 5 днів на тиждень по 9 годин на день, самі розумієте.
Я завжди помічала, що мої колеги між собою дружніші. У них уже дорослі діти, постійні сварки з чоловіками, обидві «супергосподарки», я якось не вписувалася, тому що в мене діток немає, та й на чоловіка при них я ніколи не скаржилася.
Якось, коли кожна з них скаржилася на свого чоловіка, а я мовчала, мені сказали: «що ти мовчиш? У вас все бездоганно? Коли ідеально, це не сім’я». На що я відповідаю: «Хто сказав що ідеально? Сваримося іноді, як і всі». Просто я навіть подрузі не розповідатиму про чоловіка якусь гидоту. Тим більше якщо ми 10 років і без дітей якось прожили, нам разом добре, значить не все так погано, і взагалі це не їхня справа.
І ось, власне, сама неприємність. По роботі мені потрібно було використати диктофон, і за іронією долі я забула його вимкнути. На вихідних знаходжу у себе підозріло довгий аудіозапис. Включаю, промотую, і що ви думаєте?
Мабуть, як тільки я вийшла з кабінету, дві мої «подружки» почали смачно обговорювати мене, мої сімейні проблеми, створювати теорії якісь. Знаєте, як то кажуть, якщо не все зрозуміло, то дофантазують.
І причому одна з них, якій я найбільше довіряла і ділилася проблемами, просто повідомляла другій все, що я робила, говорила. Обговорили і мене, і мого чоловіка, і всю мою сім’ю у досить грубій формі.
Коли я це почула, то була просто шокована! Так, я знала, що вони за спиною про мене говорять. Але знати одне, а особисто почути це жорстоко. Причому помітити хочу нас троє, але за стільки років роботи я ніколи не обговорювала з однією з них другу. Бо знала, що це може потім вийти мені боком. А вони мене за кожну дрібницю обговорюють.
Як мені вийти на роботу і далі з ними спілкуватися дивлячись їм у вічі, якщо мені навіть думати про них гидко? А просто прийти та виконувати свою роботу, не спілкуватися довго, не виходить. Як тепер вижити у такому токсичному колективі, знаючи, що мене так обговорюють?
