Таня прийшла додому, зняла взуття і плюхнулася на диван. День видався ну дуже важким. А ще треба було готувати їжу для себе і своїх чоловіків. А їх у Тані було аж 4. Чоловік і 3 синів любили поїсти.
Аж надто. Таня іноді себе відчувала просто безкоштовним поварем в цьому будинку. Чоловік постійно працював, сини порозбігалися хто куди, а їй тільки і лишається що бути поварем, прибиральницею і навіть іноді прислугою.
Але ж вона заслужила на більше. Не тільки працювати медсестрою в реєстратурі і смажити котлети. Вони їй ці котлети вже самій приїлися, вона за стільки років нанюхалася запаху цих котлет так, що ще на 4 життя вистачило б.
От тільки сини і чоловік не розуміли. Але ж вона завжди хотіла бути співачкою. Як вона співала, колись її на заходи запрошували, і на весілля для того щоб заспівала вживу.
Її роздуми перервав телефонний дзвінок. Подруга Олеся. Вони були схожі, дуже, і зовні теж. Єдине, що Олесі було всього 30, а їй вже 41 рік. Але то нічого.
Вони мали про що поговорити, Олеся була відкритою, дружила не за щось, просто так віддавала свій час, поради, могла і втішити і присоромити. Покликала Таню до кафе, нове якесь відкрилося. Таня з задоволенням пішла.
Бо вже остогидло сидіти вдома і бігати на роботу де одні тільки невдоволені бабці. В душі провела чи не 2 години, щоб змити з себе цей запах котлет і гречки, але він не на тілі, він в голову в’ївся, в душу. Сходили, там був конкурс на кращу пісню, Таня розчервонілася, але таки наважилася співати. Їй запропонували непогану роботу доречі.
На 1 день, потім, згодом ще на кілька, і так, поступово вона кинула свою реєстратуру і за ті ж самі гроші почала співати в ресторані. Звідти приносила додому своїм хлопчикам різні смаколики, але не казала де взяла.
Вони і не питали. До неї і життя сенсу набрало. Аякже, і чоловік став уважніший, адже як можна любити того, хто досі сам себе не любив.
