Якось випадково через карантин знайшла свлю долю на пробіжці в лісі

За пару тижнів сидіння вдома я набрала вагу. Плюс три кілограми за такий короткий час – це вже занадто. Якщо так і далі б пішло, то до кінця місяця погладшала б на 6 кг, що дуже істотно.

Вдома хоч і робила вправи, але від присідань і гімнастики сенсу особливого не було. Тренажер мені ніде поставити. Вирішила бігати вранці. Біля мого будинку є старі сади, що плавно переходять в ліс.

На початку квітня стала прокидатися о четвертій годині ранку, переодягалася і йшла на пробіжку. Бігала приблизно по годині щоранку.

І на третю пробіжку до мене приєднався хлопець. Я його і в перші два дні занять бачила, але бігали ми окремо.

За квітень подружилася з ним. Щоранку у нас починалося з дзвінка одне одному. Потім разом виходили на пробіжку. Вісімнадцятого квітня разом пробіжки взяли рюкзаки і пішли в ліс.

Майже весь день провели на галявині в лісі. Це було наше перше побачення. Раз в два-три дня тепер вибираємося кудись на природу подалі від інших людей і патрулів.

Така “самоізоляція” мені була до душі.

You cannot copy content of this page