Мене та чоловіка чоловікової сестри, можна назвати товаришами по нещастю — Ганна Олексіївна нас не любить! Причина, як вона вважає, у неї є!
Костя перед нею завинив, я теж завинила! Я була в курсі провини Кості й всіма силами намагалася уникати непорозуміння зі свекрухою.
Познайомилась я із хлопцем, зібралася за нього заміж. Він розповів, що має сестру і зятя, а його мама ненавидить зятя. Ця історія була мені попередженням.
– Не зв’язуйся з моєю мамою! Що б ти не вчинила, що б не зробила, вона все одно задоволена не буде, — сказав мені майбутній чоловік і почав розповідати про косяки Кості.
Якось Анна Олексіївна на два місяці загриміла до лікарні. Її дочка та чоловік забрали до себе кота, звільнили холодильник Анни Олексіївни, та законсервували її квартиру.
Виписавшись, замість подяки Ганна Олексіївна звалила на голови дочки та зятя свій гнів. Дочку вона одразу вибачила, а Костю ненавидить і досі, та всіляко його проклинає. Що вони зробили? Розпестили її кота!
Раніше, до доленосних двох місяців, кіт спокійно ходив у лоток на постелену в ньому газетку. Потрапивши до іншого будинку, все змінилося.
Кості газетки здалися минулим століттям, та й газет у них не було. Як бонус, точилися суперечки через того, хто утилізуватиме ці газетки.
В ім’я миру в сім’ї та полегшення догляду за котом, з повної згоди дружини, Костя купив наповнювач для котячого лотка. Кіт це оцінив! Костя теж!
Запаху немає, проблеми зі заміною смердючих клаптиків газети, теж немає. Жодних зайвих дій!
Кіт повернувся до господині. Анна Олексіївна помила лоток і накришила туди газет. Кіт погребував! Напаскудив господині в черевики, на знак протесту. Два тижні Ганна Олексіївна боролася із котом.
За цей час вона знайшла рецепт, як взуття, помічене котом, точно не буде пахнути після прання.
Ганна Олексіївна здалася. Купила наповнювач і кіт знову полюбив лоток. Безплатні газетки, змінилися на дорогий наповнювач.
Вона пробувала перехитрити кота, підсувала гранули, та деревний наповнювач, але кіт влаштовував акції протесту.
У витратах на наповнювач Ганна Олексіївна звинуватила Костю. Як купує черговий пакет, так і лає зятя. Дочка прощена, вона зла точно не хотіла, а зять все навмисне і на зло зробив. Ось так!
– Вона нормальна? – Запитала я, вислухавши історію.
– Ні. Тому будь обережніша!
– Важко повірити, що твоя мати могла зненавидіти Костю тільки через наповнювач.
– Так і є. Згоден, що це маячня, але мама така людина.
Весілля відбулося, ніхто не посварився. Дитина у нас з’явилася, ніхто не посварився. Я, пам’ятаючи про Костю, уникала свекрухи, звівши будь-які контакти з нею до мінімуму.
Щоб ненароком не накосячити! Не хотілося, щоб у світі з’явилася людина, яка ненавиділа б і проклинала мене. Але мені не вдалось! Така людина з’явилася – Анна Олексіївна!
Моя вина навіть більша, ніж вина Кості. Через мене свекруха втратила красу!
Ми з чоловіком довго думали, що подарувати свекрусі на день народження. Подарували сертифікат на перманентний макіяж брів.
Свекруха давно облизувалася на цю процедуру, але їй було шкода грошей. Я знайшла чудовий салон, куди ходять дві мої колеги. Їхні брови я бачила неодноразово. Красиві. У цьому салоні ми купили сертифікат.
Свекруха, отримавши подарунок, зраділа. Сказала, що обов’язково ним скористається. Щоправда, бути першовідкривачкою вона злякалася і по своєму сертифікату заслала сусідку.
Сусідка сходила, бровами задоволена. Ганна Олексіївна теж наважилася. Але грошей пошкодувала, тож поїхала не в салон, а до майстра-новачка, який приймав вдома.
Пропущу лайку, біль, образу та розчарування. Анна Олексіївна перманентний макіяж брів звела лазером. Такий жах їй зробили!
Криво, косо і виглядало так, ніби свекруха відбувала покарання в місцях віддалених і саме там зробила татуювання у вигляді брів.
Усі пригоди, пов’язані з долею бідних брів, свекруха записала на мій рахунок! Я подарунок їй вручила. Якби не подарунок, вона не стала б ризикувати! Тож, я потрапила до клубу тих, хто навмисне досадив Ганну Олексіївну.
Якщо Костю моя свекруха згадує раз на місяць, при купівлі наповнювача, то мене, напевно, проклинає кілька разів на день, коли бачить у дзеркалі своє обличчя і “брови” на ньому.
Якби у чоловіка з сестрою був хтось молодший, брат чи сестра, то на їхню половинку чекали б уже дві історії про велику ненависть!
Сміх сміхом, а я взагалі нічого не втратила. Як трималася якомога далі від матері чоловіка, так і тримаюся.
Винятки, у вигляді днів народження та побачень з дитиною, робити для свекрухи перестала. Є чоловік, от і нехай він сам спілкується з матір’ю, онука їй показує, подарунки обирає і таке інше.
Дякую, але мені й одного приводу для прокльонів достатньо, не хочеться ще на щось нарватися! Якщо ума немає, то на базарі його не купиш! Ви теж вважаєте мене винною?
