Є люди, яким аби все обгидити, тільки так вони почуваються щасливими. Особисто знаю двох таких, це сестри мого чоловіка.
Хлібом не годуй, дай морди покривити та попліткувати. Дивує талант знайти привід для причіпок на будь-якому порожньому місці. У самих у житті дідько ногу зломить, але борсаються вони в чужому.
У мене син від першого шлюбу, у чоловіка, дочка від першого шлюбу. Тому, ми вирішили, що спільних дітей у нас не буде.
Живемо у чоловіка, моє житло в іпотеці, тому ми його здаємо, та сплачуємо банку.
Мій колишній чоловік відносно адекватний, про його колишню теж можна це сказати. Діти між собою ладнають, падчерка частенько буває у нас.
Мій син з дитинства серйозний та самостійний. Захоплюється готуванням, підписаний на кулінарних блогерів, із задоволенням експериментує на кухні.
У мене ніколи не було проблем із розкиданими речами, чи іграшками. Інтерес до пральної машини він виявив у шість років, сподобалося йому заправляти машинку самостійно.
Дочка чоловіка молодша, менш самостійна, але старається. Мама її не напружує, але в нас вдома дочка чоловіка намагається підтримувати чистоту, прибирає робоче місце після виконання домашніх завдань, миє посуд.
З сестрами чоловік спілкується, більше, напевно, на згадку про батьків. Знає, що вони сварливі прискіпливі баби, але родинні зв’язки воліє підтримувати.
Нещодавно син мене порадував! Був будній день, чоловік на роботі, я була вихідна. Син мав піти до школи, але прокинувшись уранці, він виявив, що захворів.
Мене будити не став, сам зібрався, сходив на прийом до педіатра. У сина був телефон нашого сімейного лікаря, тож він йому зателефонував, та домовився про зустріч. Поліклініка була неподалік, тож син до нього сходив без проблем.
Дорогою додому син зайшов до аптеки, купив ліки, виписані педіатром, на свої кишенькові гроші. Написав учителю про хворобу.
Того дня я прокинулася через чудовий запах оладок з медом. Син напоїв мене чаєм, нагодував оладками, розповів про події ранку.
Треба визнати, я сама була приємно здивована. Розчулилася! Зрозуміла, що ще трохи, і син стане зовсім дорослим. Приємно здивував, нема чого додати!
Віддала синові гроші, які він витратив на ліки. Молодець, не сперечаюся, але такі речі все-таки мають сплачувати батьки. Колишньому чоловікові написала, сином похвалилася!
Відповідь також приємно здивувала:
– Що тебе дивує? Ти ж його виховуєш! Я ж старався, вибираючи матір для дитини!
Чоловікові сказала, що можливо, вчинок сина, це лише крапелька в океані, але для мене це справді важлива подія.
Я б усьому світу про це розповіла, але навряд чи когось це зацікавить. Всім важливим людям повідомила, і їх мої новини байдужими не залишили.
Інформація добігла і до сестер чоловіка. Вони від дочки чоловіка дізналися, а потім, навіть брату своєму дзвонили, уточнювали, чи справді мій син сам ходить до лікарні.
Сестри за цю інформацію клешнями вчепилися. Чоловікові дзвонити почали, благали не заводити зі мною дитину, а то вона буде такою ж покинутою, як і мій син.
Чоловік запропонував, щоб вони привезли йому якусь важливу книжку для присяги. Гумор у нього такий! Важливих книжок у них не було.
Чоловік зітхнув і сказав, що якщо присягатись нема на чому, то й присяги не буде!
Сестри заголосили:
– Знущаєшся! Іроде!
Смішні вони тітки! В однієї син за ґратами, у другої – дочка з трьома дітьми після двох розлучень, на побачення досі бігає, з кримінальниками листується.
Що ж свої діти не хвилюють? Знайшли до чого причепитися! А мені байдуже, нехай базікають! Ви зі мною згодні?
