Син поїхав до батька у вихідні. Дзвонила, спитала, коли на нього чекати. Єгор попросив телефон сина під час мого дзвінка.
– Аліментів нині не буде! Ми до стоматолога ходили вчора та сьогодні, я за лікування двох зубів шість тисяч віддав. Дві з половиною тисячі лікування карієсу, п’ятсот – анестезія. Зуба два, рахуй, — сказав колишній чоловік.
– Ти такий смішний! Ти мені зателефонував? Сказав? Порадився? Як вас взагалі до стоматолога занесло? До якої стоматології ходили? І що означає, аліментів не буде? Я не згодна!
– Якби ти подзвонив, сказав, що виявив проблему, я б у безплатну стоматологію сина зводила, у нас у дитячій дуже гарні стоматологи. Як так трапилося, ти зводив, а я за це плати? Хитрий!
Ти вилікував, а не я, чому я маю відмовлятися від аліментів? Тебе ніхто не просив проявляти ініціативу.
– Я тебе почув! Чекай! Побачиш, що буде!
Єгор привіз сина додому. Син сказав, що лікар йому сподобався, боляче не було, на екрані маленький карієс йому показали, розповіли, що буде, якщо не вилікувати. У подарунок дали пасту та зубну щітку.
Якби не дзвінок хитромудрого колишнього чоловіка, я б йому від щирого серця подякувала, навіть запропонувала б відшкодувати половину витрачених коштів.
Оскільки вважаю подібні витрати додатковими, їх не повинен оплачувати тільки Єгор. Але його нахабство вибило мене з колії: «Погляньте, який я добрий, зуби синові вилікував, до речі, колишня дружина, з тебе шість тисяч».
Шість, а не дев’ять, тому що аліменти я отримувала від семи до дев’яти тисяч гривень щомісяця. Дві тисячі ще за що? За бензин, витрачений на подорож до стоматолога? Багатенько щось!
А якби я так зробила? Зводила сина платно на УЗД, – колишній чоловік плати! Зламалися окуляри, – колишній чоловік плати! Нісенітниця якась!
З’ясувалося, що дитині до рота залізла, не буквально, звісно, бабуся. Мовляв, у її сина з дитинства погані зуби, тож вирішила вона внукові зуби глянути, й не прогадала.
Це колишня свекруха штовхнула Єгора в стоматологію. Платити за це мала я, з якоїсь невідомої причини.
Чекала я, що буде далі. Єгор сказав чекати, я чекала. Пів року минуло. Рік минув. Єгор зрідка, раз на місяць, із сином бачився, дзвонив часто, зайву ініціативу не виявляв. І ось за півтора року дочекалася!
– У мене незабаром дочка з’явиться, ми підемо подавати на зменшення аліментів! — радісно повідомив колишній чоловік.
Каюся, не стрималася! Хто б стримався?
– Єгоре, ти що, вирішив другу дитину завести, аби аліменти зменшити? Сказав би, що все так погано, я б тобі кілька тисяч повертала!
Колишній чоловік почав говорити про любов до дружини, яка не така, як я, а в мільйон разів краща, красивіша, добріша, адекватніша, і дочка у нього буде най-най, вся в маму.
Ну що, тут тільки щастя людині побажати, а його дружині — терпіння.
Ми ж із Єгором не на порожньому місці розлучилися. У нього мама – цар і бог! Він без її схвалення гадити не сяде!
Дружина, може, і найкрасивіша, донька, можливо, така ж буде, але ніхто й ніколи не переплюне ідеальну маму Єгора!
Для розуміння масштабу катастрофи, – першу шлюбну ніч Єгор провів не зі мною в нашій орендованій на той момент квартирі! Він зірвався і поїхав до мами, яка перебрала ігристого, оскільки їй було зле, потрібні були тазик і вода.
Колишня свекруха не зовсім пришиблена, якісь межі має. Я в тому сенсі, що вона цілком могла б робити на порядок більше ганебних вчинків, але й того, що було, мені за очі вистачало.
Тільки й чутно було: мама сказала, мама побачила, мама подумала, мама, мама…
Не пам’ятаю, чи читала десь, чи дивилася. Там людям щось говорили, і вони відразу змінювали поведінку, як зомбування якесь.
З Єгором було приблизно те саме! Більш-менш нормальна людина! Але, якщо мама зателефонувала, або з’явилася в полі зору, то вже не дорослий чоловік Єгор, а хлопчик Єгорка, готовий хвостиком бігати за мамою. Я вам скажу, мало в цьому гарного! А ви як вважаєте?
